«Не вчи вченого їсти хліба печеного», у народі кажуть

27/11/2013

Новаторськими порадами, скільки й чого вносити на ділянку, в яку фазу Місяця, чи треба прибирати бур’яни, – рясніють сторінки видань для городників. І все це супроводжується розповідями про диво-знахідки способів підвищення врожайності тієї чи іншої сільгоспкультури. Іноді доходить до абсурду: мовляв, використання перегною від кобил набагато корисніше, ніж від жеребців, овочі обов’язково слід саджати вночі, а землю перекопувати виключно дерев’яною лопатою...
Слід лише вітати спроби численних ентузіастів, які намагаються полегшити роботу селянам, шукаючи нові шляхи підвищення ефективності сільського господарства. Але бажаючи допомогти – не нашкодь! Добре, коли йдеться про дачну ділянку у чотири сотки. Гірше, коли нетрадиційним досвідом надихнуться ті, хто городину вирощує на десятках соток. Неодноразово спостерігав за такими спробами – суцільна мука із наперед визначеним результатом: все в бур’яні, ні до чого руки не дійшли, урожай у кращому разі задовільний.
«Не вчи вченого їсти хліба печеного», у народі кажуть. Особливо ж коли мова йде про сторіччями усталені та випробувані заходи. Селянинові скрізь і завжди приписували консерватизм та небажання сприймати нові технології. Почасти це так, проте українське село завжди сприймає найновіші досягнення, керуючись передусім їхньою практичністю. Протягом лічених років звичними стали низькорослі саджанці яблунь, садова чорниця, мотоблоки, сучасні тепличні технології. Добре завжди приживеться.
При цьому не варто повністю списувати з рахунків досягнення офіційної науки. Елементарна відсутність сівозміни, неповний цикл або повна відсутність циклу обприскувань дерев та кущів ведуть до сумних результатів. А тому експериментуйте на здоров’я, однак робіть це виважено.
Ігор Павлюк