Володар райських плодів

_хурм_ящ.jpg

Тридцять років поспіль кримчанин створює на кам’янистих терасах диво-сад і ділиться досвідом з усіма, хто захоплюється незвичним

Цю невгамовну людину, жителя Феодосії Юрія Богдановського, багато років тому я випадково зустрів на ринку, де він торгував саджанцями. Привернули увагу виставлені на зразок дивовижні плоди у скляних банках: інжир розміром з добру грушу, помаранчеві м'ячики хурми, бочковидні та грушоподібні плоди зизифуса – блискучі, немов шоколад…

Поруч із плодами стояли квіткові горщики з лавром та лимоном, лежали загорнуті в мішковину з вологою тирсою саджанці хурми, азіатського гранату, великоплідного зизифуса з хитромудрою китайською назвою, інжиру Долматський. Я дивися на великий плід цього сорту інжиру, який ледь умістився в півлітрову банку, та не міг збагнути, як таке можна виростити власноруч? А коли господар цієї смакоти зауважив, що для консервування йому не потрібен цукор, я здався і, не торгуючись, купив саджанець.

Висадив його в захищеному від північних вітрів місці, і – о, диво! – наступної осені зібрав трилітрову банку плодів. Нехай не таких великих, але це вже був мій власний урожай. Відтоді у мене є можливість дарувати своїм полтавським землякам, а також надсилати дітям до Москви осінні кримські дари.

Переконавшись, що інжиру підходить відведена місцина, я став розширювати посадки. До сорту Долматський додався медового смаку Брунсвік, темно-синій родич Муасон ноарте, який помилково називають кримським синім. Невдовзі мій сад поповнився хурмою сортів Росіянка, Гора Говерла, Нікітська бордова, гранатами, а також диво-лікарем зизифусом. Окремо хочу зауважити, що саме його плоди двадцять років тому допомогли мені позбутися гіпертонії.

Магістр, хоч і аматор

Юрій Богдановський на ринок давно не їздить. Його добротні саджанці здобули добру славу у сотень садівників-аматорів, тож щоб придбати товар, тепер потрібно записуватися в чергу. Бізнесмени використовують дерева Богдановського для оформлення своїх садиб, купують одразу навіть 8-10-річні дерева. Реклами додали телевізійники та журналісти друкованих ЗМІ.

Час садівника розрахований по хвилинах, бо уваги від нього вимагають сотні дерев та чагарників на площі 15 соток. Та як би не був зайнятий майстер, будь-коли приділить людині кілька хвилин для консультації, а для більш детальної розмови узгодить свій графік з планами клієнта. І тоді покупець повернеться додому не тільки з чудо-саджанцями і плодами, а найголовніше – зі знаннями. Бо ж господар розповість усе, що знає про рослину, покаже, як підготувати місце для посадки, як обрізати деревце, дасть номер телефону, щоб покупець зміг згодом отримати консультацію, з’ясувати питання, які виникнуть.

– Перш ніж продати людині рослину, я цікавлюся розташуванням садової ділянки, можливістю поливу, захисту саду від північних вітрів, освітленістю, складом ґрунтів. Адже від того, де ростимуть дерева, залежить їхнє плодоношення. От інжир, якщо посадити у зручному для нього місці, може дати урожай на другий рік, а як ні, то роками зеленітиме саме лапате листя. Намагаюся передбачити помилки, які колись наробив сам, починаючи вирощувати дерева субтропічної зони, – каже садівник.

Щоб стати фахівцем з великої літери Юрій Богдановський у свій час «перелопатив» безліч літератури Нікітського ботанічного саду та Кримського аграрного університету. А тепер з ним на рівних розмовляють наукові співробітники цих установ. Неодноразово вони надавали феодосійському садівникові нові сорти китайського зизифуса та американської хурми для випробування в умовах нашого континенту.

Кольору ранкового сонця

Сорти хурми із США не перший рік проходять перевірку на витривалість на окремій ділянці саду, так званій випробувальній. За цей час вони встигли показати себе в усій красі: сорти, що пристосувалися до нових умов та ґрунтів, мають відмінний смак плодів, а їхні форми вражають незвичністю: від круглих, як м’ячі, до приплюснутих і майже кубічних. Опікування рослинами і тривалі експерименти із заокеанським екзотом не були марними. Рослини визнані новими сортами хурми – Гора Роман-Кош, Гора Говерла та Гора Роджерс, а наш герой отримав відповідні авторські свідоцтва.

Дерева морозостійкі, витримують температуру до мінус 24 градусів! Кілька таких Богдановський посадив біля будинку та навмисно залишив на зиму плоди на гілках. А тепер уявіть собі засніжене дерево з яскравими ліхтариками помаранчевих плодів… Зірвеш, – і таке враження, ніби тримаєш у руках маленьке ранкове сонечко.

– І це плоди нашої рідної кримської землі, а не заморських тропіків, – коментує садівник. – Хурма ж бо варта уваги. Цей фрукт багатий калієм, кальцієм, магнієм, фосфором і залізом, а також низкою вітамінів. Поживні речовини не тільки підживлюють організм, а й проводять у ньому «генеральне прибирання», відновлюють після хвороб, збудниками яких є сальмонели, стафілокок, кишкова паличка та легеневі інфекції. Тому хурма останніми роками і користується популярністю в аматорів-садівників та споживачів.

Останнім часом Юрій Євлампійович настільки захопився цією культурою, що значно розширив під нею площі. За любов і турботу рослини платять садівникові щедрим врожаєм: 20-25 кілограмів чудесних плодів з дерева! І це на каменях та глині, де й кілька кілограмів – удача!
До речі, у Феодосії хурма з саду Богдановського росте біля деяких храмів – як дар творцеві за його працю.

Життя з ароматом квітучого саду

Майже тридцять років створює Юрій Євлампійович свій диво-сад. Власноруч, у спеку та холод, робив тераси на крутих у понад 45 градусів схилах, ставив підпірні стінки до півтора метрів вгору, прокладав дренаж і водопровід, викопував у кам'янистій товщі глибокі ями, заповнював їх родючою землею. Висаджував саджанці як звичайних для Криму порід – черешень, вишень, груш, яблук, персиків, абрикосів, так і не бачених екзотів.

Зроблено багато, здавалося б, час збавити оберти, та у садівника нова мета. Планує зануритися у вирощування деревної рослини – озимини, характерної для Мексики, Південного Китаю і тропічних країн. Перші плоди родина Богдановського спробувала минулої осені. За словами дружини Галини Володимирівни, смак плодів нагадує збиті вершки, але присутня й легка приємна гіркуватість.

– Навесні буду щеплювати озимину, по-перше, цікаво, а по-друге, на неї з’явився попит, – ділиться планами садівник.

На дні яру – велика водойма ємністю 40 кубометрів, створена господарем. У літню спеку вона – справжній порятунок, до того вода для поливу використовується економно. Раніше можна було в ній і рибку половити, бо навесні запускав малька...

Ось такий він, садівник-любитель, хоча точніше було б назвати цю людину Майстром. Виростив сотні різних дерев, звичайних і субтропічних. Їхній аромат наповнив його власне життя, життя його родини та всіх, хто долучився до саду Богдановського. Він вважає, що життя вдалося. І як тут заперечиш?

Перша рослина для гіпертоніків

Юрій Євлампійович, який вивчає зизифус (китайський фінік, унабі) понад 10 років, говорити про нього може годинами. Написав і випустив про цю культуру брошуру, яку дарує покупцям саджанців.

– Чим більше дізнаюся про цю дивовижну рослину, тим більше дивуюся інертності мислення сьогоднішніх агрономів, фермерів і лісівників. Адже це дерево росте сотні років навіть на пустищах, схилах, у ярах. Воно морозостійке, дає смачні плоди, які мають унікальну здатність накопичувати величезну кількість вітаміну С – на час дозрівання концентрація аскорбінової кислоти в м'якоті зизифуса втричі більша, ніж у смородині. У плодах міститься велика кількість вітаміну Р (підвищує міцність кровоносних капілярів), а також мікроелементи: натрій, кальцій, залізо, йод, цинк, кобальт, титан. До того ж вони виводять з організму радіонукліди. Про благотворний вплив зизифуса при захворюванні печінки, шлунка, легень, нирок згадувалося в канонах Авіценни. Багато людей небезпідставно вважають його засобом від гіпертонії. Не дарма жителі Таджикистану вважають цю рослину священною та засаджують нею гаї.

Рецепт від садівника: щоб нормалізувати артеріальний тиск, плоди можна їсти свіжими влітку та в’яленими чи сушеними взимку. Курс лікування – 3 тижні. Великі свіжі плоди вживають 3 рази на день на десерт по 7-10 штук, дрібні – по 15-20 штук. Сушені заливають 0,5 літра окропу, настоюють 3 години і з’їдають разом із відваром по тій самій схемі, що і свіжі. При цьому варто дотримуватися ще загальної дієти.

Іван Штанько

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.