Прислухайтесь до себе та шукайте привід для радості

23/10/2013

Прислухайтеся до себе. Ми весь час чогось боїмося: потепління, похолодання, потопу, пожежі, сильних морозів, безсніжної зими, захворіти на невиліковну хворобу, підійти до людини, яка впала, щоб не забруднитися, зробити зауваження знахабі, щоб не нарватися на грубість… В очікуванні якоїсь поганої події ми живемо, як боксер на рингу, весь час у стійці захисту.
Скажете: цього вимагає потреба самозбереження? Частково так. Однак боятися треба тоді, коли настане час, а заздалегідь – навіщо? Ми ж геть забули, що життя нам дається для радості. Оцінюючи подію чи людину, шукаємо в них недоліки замість позитивних рис та якостей.
Чоловік і жінка живуть разом багато років. Хіба вони кажуть один одному комплементи, підбирають слова подяки? Ні! Тільки й чути: не те зробив, не так! Забулися радість зустрічі, радість спілкування, радість спільних вражень. Так само поводяться і з дітьми. Замість того, щоб підтримати дитину похвалою, радіти з того, що вона є, пригнічують її всілякими доріканнями.
Ви скажете, з чого ж радіти, коли все навколо не так? Один психолог радить перед сном щодня згадувати п’ять приємних моментів, що сталися протягом дня. Гадаєте, багато? Стільки не наберете? А от одна жінка, яка через важку хворобу впродовж тривалого часу була прикута до ліжка, зуміла. Один: ранок пройшов без болю. Два: до неї зателефонувала подруга. Три: медсестра сьогодні була з новою зачіскою. Чотири: після дощу вийшло сонечко. П’ять: погляд зупинився на вазі, яку багато років тому подарував коханий, і ці спогади тримали її у своїх обіймах кілька годин.
Чого ж треба нам, у яких руки і ноги рухаються, голова ладна породжувати найприємніші думки, а серце – почуття. Тож не зволікайте, шукайте привід для радості!

Олена Сухорукова