Їмо. Чи на здоров’я?

14/08/2013

«Пельмені дешеві не бажаєте купити? Місце знаю одне. Два тижні тому ящик купив – так уже з’їли. Онукам подобається – за вуха не відтягнеш», – нахвалював продукт сусід дядько Сергій.
З чого зроблені ті пельмені, і чи є там хоч трохи м’яса, він і не замислюється. А знаєте, що найкраще продається на сільських базарах? Ковбаса! Звичайно ж, найдешевша. А ще копчені (скоріш за все, оброблені хімічним розчином зі смаком копченостей) сало і риба. Моя знайома лікар, яка все життя прожила у місті, щиро не розуміє, чому сільські люди, які мають чисте повітря й натуральні харчі, хворіють!
Усе пояснюють дані статистики, за якими харчування селян не тільки не відповідає медичним нормам, а навіть є значно гіршим, ніж у жителів міст. Наприклад, білка тваринного походження в харчуванні мешканців сіл майже на 20% менше. Мова йде про молоко, м’ясо, яйця, які й виробляються на селі! Виходить, що виробляючи, самі не вживають, а везуть на продаж? Білки ж беруть участь практично в усіх процесах організму.
Разом з тим, жирів селяни споживають значно більше норми – 41% замість потрібних 30%. Більшу частину становлять «важкі» тваринні жири, які й дають той страшний холестерин, винуватець інфарктів та інсультів, і лише незначну частину – рослинні. Серед вуглеводів, яких в раціоні не вистачає (лише 46% замість 58%), більшу частину займають не надто корисні прості вуглеводи – цукор, крохмаль, мука (хліб, макарони), а складні, які просто незамінні для організму (крупи, овочі та фрукти), у меншості. При цьому всьому алкоголю у селах випивають у 5 (!) разів більше, ніж у містах.
Медицина на селі і справді знаходиться в незадовільному стані. Та для об’єктивності сюди треба додати й звичайнісінька байдужість до свого здоров’я.

Інна Погорєлова