Ловись, рибко… у городі

rubko.jpg

Виявляється, на значній відстані від природних водойм можна збудувати власний ставочок, та навіть на власному городі. Про це знають деякі господарі і в Криму, і на Полтавщині
У спекотні дні поспішаєш до води, щоб насолодитися її прохолодою, вдосталь накупатися, а щойно висохнеш, знову пірнати у річку. А надвечір, після гарячого сонця, – посидіти з вудкою в затишку, зловити з десяток карасів або хоча б кілька пічкурів для кішки.
Добре тим, хто живе біля річок, річечок, озер ставків, а то й біля моря: там у будь-коли (крім періоду нересту) можна випробувати рибальське щастя… Та я хочу розповісти кілька прикладів про, так би мовити, домашню риболовлю – без відриву від основних занять в саду чи городі. Отже ...
Воду – до саду, рибу – на сковорідку
Років п’ять тому зайшов до знайомого садівника, жителя Феодосії Юрія Євлампійовича Богданівського (про нього «РС» розповідало в березні) та побачив його не в саду за звичною роботою, а біля величезної дерев’яної бочки під повіткою. Він привітався і, не чекаючи запитань, сказав:
- Здивовані, чим я тут займаюся? Ловлю рибу. Подивіться який красень, – і показав чималого розміру коропа. – Вода біля моєї дамби вичерпалася, і я в очікуванні дощів переселив рибу сюди, ближче до кухні. Зараз віддамо дружині цього велетня, а я покажу свою загату.
Спустилися крутим косогором до вузького яру, і я побачив нехитру дамбу, зроблену з великого каміння, глини, гравію та хмизу. Судячи зі сліду окраю водойми, її розмір дозволяв мати навесні до 25-30 кубометрів води.
- Якось садівники, що приїжджали до мене з Нової Каховки, привезли мальків. На удачу випустив їх сюди. Спочатку підгодовував сам, а згодом і місцеві дітлахи долучилися. Тож приходили з вудками, а додому поверталися з десятком спритних карасів. Вони клюють жадібно, а короп риба обережна, полохлива, його зловити не просто. Тож коли загата почала пересихати, виловили сачками тих, які найбільші, і переселили у бочку під водостік сараю. Щойно водоймище заповнять осінні дощі, – випущу знову. А поки зроблю селевий стік, щоб замутнена вода не забрала рибу в море, бо там вона загине. Може, виростуть коропи кілограмів до п’яти. Кажуть, якщо їх добре годувати, то можуть нагуляти й 15 кг ваги.
Поки піднімалися вгору, господар показав дренажну систему, через яку спускає використану воду у водойму. Вигода очевидна – тридцять кубометрів води використовує для поливу дерев, а до столу є смачна своя риба.
Рум’яний короп всім припав до смаку. Помідори, огірочки, сухе біле вино добре доповнили застілля. Цікавими історіями тоді довго ще один одного розважали…
На риболовлю – в кукурудзу
Коли я вперше розповів друзям про риболовлю в кукурудзяних грядках, багато хто сприйняв це, як чергову байку.
Було це в лихі дев’яності минулого сторіччя, коли розвалилися радгоспи і колгоспи і сільські жителі дістали «свободу»: ось тобі наділ, живи, як хочеш. Під гарячу руку направо-наліво розпродали техніку, худобу, ферми, майстерні, гаражі, зариблені ставки.
Був величезний ставок і в селі Митрофанівка Нижньогірського району, де зустрічали світанки завзяті рибалки та їхні дітлахи. Не пам’ятаю, з якої нагоди я тоді навідався в місця кримського степового роздолля. До Азовського моря звідси близько п’ятдесяти кілометрів, до Чорного – майже сотня. Тож спорудження ставка в колгоспі «Більшовик» було виправдане. Та й у жнива механізаторів годували не лише м’ясом з відгодівельного артільного комплексу, не тільки овочами і фруктами, яких тут було вдосталь, а й свіжою ставковою рибою.
Мабуть, із колгоспного ставка припали мальки і моєму знайомому Володимиру Макаровичу Єременку. Не дуже хотів колишній колгоспний прораб ще одного тягаря на робочу шию, та старший син Едик із малюками-близнюками Галею і Ванею наполягли. Так з’явився міні-ставок у кукурудзі.
Авжеж, не дивуйтеся. Саме в кукурудзі, подалі від людських очей, викопали водойму 2х4 метра, перегородили її сіткою і запустили рибу: дрібну – до меншої частини, велику – до просторішої. Воду міняли. Годували зеленню, зерносумішшю, висівками, залишками каш, горохом. Минуло трохи більше року, і риба набрала вагу. І якщо господиня вирішувала, що буде «рибний день», то чоловіки вирушали в кукурудзу.
На таку «кукурудзяну» риболовлю потрапив і я. Едик, узявши довгу жердину, каламутив воду, а мені потрібно було лише старанно занурювати сачок і раз за разом піднімати його. Коли у відро відправився п’ятий короп, Володимир Макарович сказав:
- Досить, буде і зварити, і підсмажити. Забирайте улов на кухню!
Не знаю, чи є дотепер у родині Єременків той міні-ставок. Але пам’ять про нього залишилася.
Щуки підростають, карасі не дрімають
Михайло Михайлович Левченко з дитинства мріяв зловити велику рибу, таку, щоб не помістилася на сковорідці. Уявляв, як хвалитиме його мати. Та хлопчисько тоді зрідка приносив з болотистої річечки дрібних в’юнів і карасів. Поблизу їхнього села були лише просторі поля без кінця і краю. І риболовля серед селян не була в пошані, а на тих, хто в рідкісні від роботи години ходив до річки, дивилися з докором.
Повернувся Михайло з армії, одружився і з допомогою батьків придбав маленьку стареньку хату на вулиці Озерній, поблизу залізничного депо станції Полтава. А є хата – має бути й город біля неї. Та земля на присадибній ділянці виявилася бідною. Треба було підсипати родючим ґрунтом. Кілька десятків великовантажних машин землі завіз. Визначив грядки під садову суницю, фруктові дерева, ягідники. А під край городу під’їхати було складно –заважало болото, яке утворив один із притоків Коло маку, що протікав неподалік. Михайло підсипав ґрунт скрізь, де була хоч якась можливість під’їхати машиною. Та залишилася чимала підкова болітця, обрамлена заростями осоки та рогози.
Обійшовши околиці, чоловік побачив кілька дрібних водойм та озерець, які утворили старі прирічки Ворскли і Коломаку. І загорівся бажанням мати власний ставок.
Через рік збудував більш-менш надійну дамбу зі сторони річечки, яка після повені згладила береги рукотворного ставка. Через якийсь час, коли дозволили кошти та підросли діти, встановив дамбу з металевих листів, влаштував водозливи. Вийшла водойма розміром 20х10, яка вміщує до 300 кубометрів води.
Якось господар спробував закинути вудку, – і пішло полювання. Сідали на крючок зазвичай карасики й окунці. Пізніше довідався, де придбати мальків, купив довідники з розведення риби. Навчався сам і вчив дітей. У родині стало традицією проводити вільний час біля води. Облаштували спеціальний кран, яким влітку в чітко визначену годину опускали чималих розмірів кошик із зеленню, в інший час – зерно, висівки, зерносуміш.
- Років через чотири зловив першого великого коропа, – розповідає Михайло Михайлович.
Згодом навесні запустив мальків щуки (пам’ятаєте, «щоб карась не дрімав»), сома. Сім’я рибалок збільшилася: крім сина, біля ставочка стали проводити час зять Федан і онук Дамір. Час від часу приходять сюди з вудками родичі, друзі. На березі ставка з’явилася палатка, подарована сином Геною.
Навколо водойми кучерявиться верба, достигає смородина, радують око квіти. Все літо, щойно з’явилися перші сходи овочів, річкова вода використовується для поливу.
- А якось раненько мене розбудила дружина Ніна, доторкнувшись до щоки холодним хвостом риби, – посміхається він. – Вранці вийшла на кладку і побачила, як біля стовпчиків спить короп. У справу пішов сачок. І короп вагою близько 2 кг поповнив меню сніданку.
- Чи не розігнала щука карасів? – запитую господаря.
- Навпаки, мені здається, їх стало навіть більше. Адже карась уміє вчасно втекти в зарості або заритися в мул. Добре прижився сом, хоча його рідко вирощують в дрібних водоймах. Нещодавно розтягнули сітку, і разом з коропами і карасями виловили трьох сомів. Великого взяли на юшку, а інших відпустили.
- У який час доби ви віддаєте перевагу риболовлі?
- Тільки-но випадає вільна хвилина. Цікаво спостерігати за поведінкою риб. Короп (а він в основному і жирує у ставку) найбільш жвавий увечері. В цей час на водоймі шумно – короп скрізь чавкає та б’є хвостом по воді. Таке враження, що у воду впала велика свиня або рибалка-новачок. Короп підходить ближче до берега і, як справжній опівнічник, клює до настання темряви…
І все: зайшла мова про приманки, підгодівлю, улюблені покльовки, підсічки, проводки, поплавки, волосінь, вудки – про все, про що дізнався і дізнається рибалка під час такого спілкування.
Сподіваюся, ці сюжети заохотять любителів риби облаштувати і собі домашній ставок.
Іван ШТАНЬКО
На фото: Михайло Левченко біля домашнього ставка з трофеєм

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.