Село, в якому не знали безробіття

nash.jpg

В Осичках, що на Житомирщині, у 1990-ті зберегли від руйнування ферми, а за останні роки їх повністю модернізували

Село Осички у Радомишльському районі Житомирської області – своєрідна оаза поміж сусідніх населених пунктів, бо цілий рік тут є селянам робота. Нею забезпечує СТОВ «Осички» – єдине на весь район господарство, яке зберегло тваринницькі ферми. Проте займається воно і землеробством. Очолює товариство, починаючи з 1997 року, Василь Канчур. За фахом – ветеринар з чималою практикою. Втім, досвід керівної роботи відтоді, коли Василя Григоровича було обрано заступником голови «Осичок», а пізніше – головою, вже й не поступається лікарському.

Наполегливість, вдача та готовність Канчура до нового зробили свою справу: хоч підприємство у прибутках не купається, проте й не витрачає сили на боротьбу зі скрутою, а складає плани на майбутнє. Працівники вчасно отримують зарплату, село ж, завдяки сплаченим сповна податкам та спонсорській допомозі «Осичок», поліпшує свою соціальну сферу. Минулого року, з приходом у СТОВ вітчизняного інвестора, який вклав у сільгоспвиробництво понад три мільйони гривень, господарство отримало нову перспективу розвитку.
Ознаки модернізації молочної ферми помітні вже знадвору. Впадають в око металопластикові вікна у корівнику.
– Навіщо це? – цікавлюся у Василя Григоровича.
– Вчені довели, що худоба, яка отримує достатньо світла, дає кращі надої, – пояснює голова правління. – У цьому приміщенні за новою технологією утримується 200 голів дійного стада української чорнорябої. У найближчі три-чотири роки плануємо збільшити молочне стадо до семисот голів.
І справді тут добре – просторо, світло, багато повітря. Якщо порівнювати з корівниками радянських часів, то корови нібито переїхали з «хрущовок» до новобудів.
Основним споживачем якісного осичківського молока є один із найкрупніших в Україні виробників морозива та молокопродуктів. «Осичкам» співпрацювати з ним вигідно хоча б тому, що взимку за літр молока там давали 3,80 грн за літр. На весну обіцяли закуповувати уже по 4 гривні, та не так сталося, як гадалося. Ціна, навпаки, стрімко впала – до трьох гривень за літр. Причину здешевлення переробники пояснювали так званою «сирною війною», коли Росспоживнагляд звинуватив окремих українських сироварів у імпортуванні до РФ сирів з підвищеним вмістом рослинних компонентів. Та якою б не була причина, такий стрибок – удар по гаманцях середніх та ще більший – невеликих селянських господарств: закупівельні ціни на молоко від населення в районі й так мізерні – менше 2 грн за літр. Плюс до всього сезонне коливання цін.

Прибутки сходять у полі
Дорогою з молочної ферми на м’ясну, яка знаходиться у сусідньому селі Русанівці, ми з Василем Григоровичем розмовляємо про землеробство. Виявляється, господарство орендує 1100 гектарів паїв. Під час сівби ставку роблять на кормові культури – кукурудзу, жито, пшеницю, овес.
– Рослинництво у нас прибуткове щороку, – розповідає Василь Григорович. – Торік намолотили 1200 тонн зерна. Основна його частина пішла на відгодівлю худоби, частину жита і пшениці продали. Цього року більш як половину площ засіяли озиминою, це на півтори сотні гектарів більше, ніж у 2011-му.
Завітали ми й до машино-тракторного двору. Останнім часом господарство придбало два білоруських трактори та міксер для змішування кормів (сіна з силосом). Та як би вдало не складалося все у господарстві, заміна всієї техніки, на якій селяни виходять у поле, – тільки у планах. А міняти треба вкрай, бо стаж окремих машин налічує вже по кілька десятків років.
– А на державу надію маєте? – запитую.
– Так, держава нам допомагає. Протягом минулого року господарство отримало 70 тисяч гривень держдотацій, – відповідає Василь Канчур. – Але що це для «Осичок»? У нас тільки на зарплату людям 100 тисяч щомісяця йде, плюс податки та обов’язкові платежі – ще тисяч 60.
– Яка ж середня зарплата в «Осичках»?
– Півтори-дві тисячі.
– А людей скільки працевлаштовано?
– У холодну пору року – до сімдесяти осіб, а влітку, коли є роботи у полі, колектив зростає до ста чоловік і більше.

Білосніжні телятка та кучерявий чубчик
Нарешті Русанівка. Тут господарство утримує половину від загального поголів’я корів – чотириста голів цінної м’ясної поліської породи, яку вивели у 1970-х роках українські селекціонери. Телятка народжуються білосніжними, ознака породистості – кучерявий чубчик. Тварини швидко ростуть, бо відгодівля телят молоком триває до 7 – 10 місяців. Вага дорослих теличок сягає 600 кг, а биків – 1000 кг.
З Русанівки знову повертаємось до Осичок. Адже якщо вже почали показувати господарство – то показувати треба все. Он стоїть конюшня з двома десятками коней. Цього року їх кількість зменшили, аби звільнити приміщення під корівник – згідно з планами збільшити поголів’я корів. Поряд – невелика свиноферма.
– Тримаємо її ще й тому, що треба кудись дівати молозиво (молоко після отелення). Здавати його не можна, а виливати, вважаю, гріх. Іноді 100 літрів молозива за день збирається, тож поросятам це поживна підгодівля, – коментує Василь Григорович. – Ще мріємо завести пасіку: вулики є, залишилось лише знайти людину, охочу взятися за цю справу.

Газифікували село та годують за гривню
Майже нічого в Осичках не обходиться без участі господарства. Взимку сніг розчистити, весною впорядкувати територію та дороги відремонтувати. У будь яку пору селянам може знадобитись допомога з транспортом (когось у родильне відділення доставити, когось в останню путь провести). Господарство утримує пожежну машину, взялося відновити приміщення для поштового відділення, безкоштовно газифікувало 70% села (в тому числі лікарню та школу). На свята забезпечує школярів подарунками. А робітники щодня мають змогу купити комплексний обід за символічною ціною у 80 копійок.
Про насущні проблеми Василь Григорович розповідає неохоче:
– Зараз треба перереєстровувати договори оренди… Процес триває вже півроку – це таки непроста задачка! Сумно, але замість підтримки ми часто натикаємось на бюрократичні перепони. Уявіть, якби в районі працювало 28 таких господарств, як «Осички», і щоб кожне сплачувало податків по 700 тисяч гривень щороку. Думаю, і дороги у нас були б не такі, і пенсії значно вищі.
Василь Канчур пишається тим, що зберіг колектив у тяжкі 1990-ті роки. Каже: «З моїх людей майже ніхто на біржі не стояв». Простіше було б знищити тваринницьку галузь і переорієнтуватись виключно на рослинництво: найняв 10 – 15 чоловік на сезонні роботи, посіяв, зібрав зерно в комору і, як кажуть, можна на Канари.
У такому господарстві, як «Осички», на подібний відпочинок немає часу. Щоранку о сьомій голова прямує на ферму, додому повертається о дев’ятій вечора. І так без вихідних. У район по справах Василь Григорович їздить на особистій Славуті, бо ще колгоспній Волзі вже років під сорок.
– Труд у тваринництві нелегкий, і для мене, і для людей, – каже голова. – Але ж воно нам добром вертається: є людям робота, в касі щодня є свіжа копійка. І слава Богу.

Ірина Столяр

До фото: «Якби в районі 28 таких господарств працювало, як «Осички», та платило щорічно по 700 тисяч гривень податку, то й дороги були б кращі, і пенсії значно вищі», – впевнений голова СТОВ «Осички» Василь Канчур

Підверстка

Ялинкою шикуйсь!

Заходимо до молочної ферми: праворуч – просторий загін для теляток, ліворуч – не менш просторе стійло. Немає ніяких ланцюгів, корови утримуються безприв’язним способом. Коли надходить час доїння, худобу заганяють у сусіднє приміщення, до кімнати накопичення, а звідти корівки уже самі покірно проходять у доїльну залу і шикуються ялинкою по вісім з обох сторін. Доїльний комплекс німецького виробництва, який, до речі, так і називається «Ялинка», обійшовся господарству в півтора мільйони гривень. Недешево, проте доярки не натішаться:
– Тут працювати набагато легше, ніж на звичайній фермі, де доять традиційним способом: немає потреби тягати бачки з молоком, одночасно проходить доїння 16 корів. Помив, витер, підключив апарат і все, – ділиться Марина Шарипова, одна з двох доярок, яких ми застали за роботою.
За словами Василя Григоровича, під час доїння молоко не контактує з руками людини, з апаратів воно одразу подається до холодильного резервуара. Найближчим часом планується комп’ютеризувати облік надоїв від кожної корови.

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.