Посівною керує супутник. Початок сезону «Рідне село» почало на Полтавщині, на полях найбільшого агрохолдингу України – «Укрлєндфармінг»

IMG_2174.jpg

Існує думка, що великі підприємства живуть по особливим законам, які широкому загалу не афішуються. Тому ми були приємно здивовані відкритості українського гіганту «Укрлендфамінгу», яке відгукнулося на наше прохання відвідати його підрозділ – Східне регіональне управління ПрАТ «Райз-Максимко» у Лохвицькому районі Полтавської області. Більш того, ми разом із нашими колегами з сайту Latifundist.com («Латіфундіст») на його полях, елеваторі та молочній фермі провели майже весь світловий день.

Група компаній «Укрлендфамінг» – справжній латіфундіст. Обробляючи 650 тис. га, він є першим за земельним банком в Україні та восьмим – у світі. Десята частина земель «Укрлендфамінгу» – в обробітку у Східного управління «Райз-Максимко». Це управління забезпечує робочими місцями 1500 жителів районного центру та прилеглих сіл, орендує паї у 15 тис. селян.

Для прикладу, зарплата механізатора становить від 7 до 12 тисяч гривень на місяць. Орендна плата за пай – 7% від нормативної грошової оцінки, тобто 6-9 тис. гривень. Узяти їх можна або грішми, або продукцією. При отриманні збіжжя, борошна власного намолоту чи м’ясопродуктів, у книжці пайовика робиться відповідний запис. Тож зрозуміло, чому кожен житель району, який має аграрну спеціальність, прагне працювати в агрохолдінгу, а той, хто має пай, – здати його в оренду саме цьому господарству. Не проти такого хазяїна й сільради, бо «Райз-Максимко» підтримує їх як за законом, відраховуючи по 50 грн за кожен гектар орендованої землі, так і за сумлінням.

МТС на злітній смузі

У великого – все велике. Годинами можна об’їжджати поля одного тільки Східного управління «Райз-Максимко». Та щоб повною мірою уявити що таке 63,5 тис. га, які вони обрбляють, достатньо потрапити до території парку техніки. Частина цієї території (тільки частина!) колись була злітною смугою сільгоспавіації. Із годину блукаючи поміж сільгосп-велетнів, ми, звісно, могли роздивитися тільки ту техніку, яка не задіяна у посівній. Відразу ж з’явилося питання: як можна тримати «на ходу» майже пів сотні тракторів, два десятки комбайнів, десятки одиниць причіпного обладнання (культиваторів, сівалок, косарок, прес-підбірщиків, розкидачів міндобрив тощо), коли в сезон час йде на хвилини?

Відповідь була поруч. Всі капітальні ремонти відбуваються у власних майстернях управління. Як «швидка» на поля виїжджають сервісні бригади. Ці авто з екіпажами ремонтників чергують цілодобово. Аби потрібні деталі були завжди під рукою, господарство тримає чималий склад. Кожна полиця, де зберігаються запчастини, пронумерована. Всі данні про них заведені в комп’ютер. Бо ж відомо: час – це гроші.

Підглядають з навколоземної орбіти

Однак у СУ «Райз-Максимко» на рахунку не лише запчастини. Тут рахується все! Одна з причин – шкідлива звичка наших людей, які й досі живуть за принципом: «Усе скрізь колгоспне – усе скрізь моє». Контроль тотальний: за кількістю палива, насіння, добрив, препаратів захисту, робочого часу, площі обробленої землі. За словами директора СУ «Райз-Максимко» Юрія Щербака, впродовж шести років ця система повністю виправдала себе – крадіжок менше, якість посівів вище. Як саме це відбувається, нам продемонстрували в офісі управління, який, до речі, хоч і розташований серед поля, за інтер’єром нічим не поступається столичному.

Усі спостереження відбуваються завдяки локальній системі «Тетра», яка під’єднана до системи супутникової навігації GPS. Спершу всі поля розбили на відділки (по 3-4 тис. га) й зробили електронну карту. Кожна одиниця техніки отримала інвентарний номер й обладнання GPS. Механізатор, який заступає на зміну, реєструється, вкладаючи свою особисту картку в кардрідер машини. Як тільки він рушив – диспетчеру на монітор, із затримкою не більше 4 хвилини, подаються данні. Таким чином, він цілодобово фіксує, скільки палива залито в машину, скільки витрачено, чи була зупинка, бачить, яке саме використовується причіпне знаряддя, навіть із піднятою чи опущеною жаткою йде комбайн, яка швидкість руху, скільки зерна зібрано, скільки вивантажено на елеваторі, в який час тощо. Для ідентифікації зерна та контролю за його кількістю в основну масу домішується марковане зерно. Така прискіпливість унеможливлює заїзд на чуже поле, дає точність посіву – без пропущень чи накладання, адже диспетчер бачить, навіть на якій відстані укладаються зернинки. Якщо під час збирання урожаю наймаються додаткові автомобілі, то вони теж мають бути обладнанні GPS.

Поки зберігається волога...

90% всієї продукції СУ «Райз-Максимко», а це переважно кукурудза й пшениця 2-3 класу, йде на експорт. Звідси й підвищена увага до агротехніки їх вирощування.

Усі озимі в господарстві перезимували добре й на тлі поки що чорних полів їхні зелені щітки виглядають урочисто. Їх вже два рази підгодували КАСом, почали внесення мікродобрив і фунгіцидів.
На другому полі ми застали внесення безводного аміаку під посів кукурудзи, яку почнуть сіяти за два тижні після того. Рідина подається в ґрунт під великим тиском і перетворюється там на газ. Цей запас азоту дасть добрий старт «цариці полів», яку планують повністю відсіяти до 10 травня.

За дозволом заступника директора з механізації Миколи Хуторенка, мене беруть на борт трактора «Джон Дір». Приємно бачити як механізатор, чоловік солідного віку, який можливо, працював ще в колгоспі, гордовито переводить погляд з одного датчика на інший. Як на краю поля, під контролем тим самих датчиків, він «вимальовує» чітку криву, залишаючи необробленою широку стрічку. Чому? – дивуюся. А тому, що, керуючись такими самим датчиками, її має обробити інший тракторист, що наразі рухається з протилежного краю поля. Така от техніка – все під контролем!

На третьому полі нам довелося спостерігати за посівом соняшника. Хвилюючись, що за високих квітневих температур може бути втрачена волога в ґрунті, його проводили вже 9 квітня.

У штатному режимі

А ще я тепер знаю, що улюблені молочні продукти «Яготинські» виробляються у селі Васильки Лохвицького району. Тутешні корівки утримуються безприв’язно, годуються комбікормами власного виробництва СУ «Райз-Максимко», відпочивають у особистих станках, і кожна з них дякує за це молоком вищого ґатунку. Таку сировину переробники охоче беруть по 6,50 грн.

Якість забезпечується безконтактним доїнням, жирністю – 3,6, білком – 3. Порода (циментальська, схрещена з голштинською) гарантує високі надої – по 8 тисяч літрів молока на рік. Не можу не зауважити, бо вперше стикнулася з тим, що у 5-денному віці теляткам випалюються роги, аби потім вони не травмували одноплемінників.
До речі, Східне управління відмовилося від шкідливих для екології накопичувачів гною. Ці органічні добрива відразу вивозять на поля й навесні заорюються.

Ну, й звісно, не можна було проїхати повз Червонозаводського елеватора. На час його будівництва він вважався найбільшим в Україні, наразі є другим (після Степанівського, що на Сумщині). Поруч з велетенськими банками силосів, де одночасно можна зберігати 470 тис. тонн зерна, почуваєшся піщинкою. Елеватор повністю покриває потребу в зерносховищі Східного управління. При ньому працює сертифікована лабораторія, вагова, є своя залізнична гілка до станції Сула. Одночасно можуть завантажуватися 3 вагони. І хоч зараз на полях лише посівна, працівники елеватору вже активно готують спорожніли силоси до нового урожаю.

Повертаємося додому знову полями «Райз-Максимко». О 19-й по їх краях починають зупинятися цистерни з пальним. Адже робота триває й вночі. Посівна.

Олена СУХОРУКОВА

До фото:
У точності посіву можна переконатися з лінійкою
Корівки Східного управління «Райз-Максимко» дають по 8 тис. л на рік

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.