Наука без землі – земля без науки. Наприкінці лютого Арсеній Яценюк анонсував розпродаж земель НААН України. Каже, щоб припинити корупцію й наповнити державну скарбницю...

sovch.chuvashia.com_.jpeg

Національну академію аграрних наук України оголосили неефективною господинею і звинуватили в розбазарюванні державних сільгоспугідь. А й дійсно! Жили ми й знали, що під наукою в Україні 1 млн га земель. Були впевнені, що науковці проводять на них дослідні й селекційні роботи. Проте сьогодні академія може звітувати лише про діяльність на 364 тис. гектарах. Де ж решта? Прокуратура взялася за розслідування. Серед найгучніших випадків – доведення до ліквідації господарства й відчуження надзвичайно цінних земель у ДГ «Новоселівське» Селекційно-генетичного інституту ННЦ насінництва і сортовивчення НААН України, що в Одеській області; відчуження під будівництво чималих сільгоспугідь Дослідного господарства «Чабани» ННЦ Інституту землеробства НААН України в Київській області.

Невдовзі була названа ще одна цифра: хтось порахував, що лише 5% від загальних площ використовується в наукових цілях, решта – у комерційних, тобто здається в оренду. А за законом, це заборонено. Набули розголосу факти такого незаконного використання наукових земель у Чернівецькій, Хмельницькій, Івано-Франківській, Херсонській та інших областях.

Окрім земельних дерибанів, установи НААН «грішать» невиплаченими зарплатами, необґрунтованими витратами наданих їм коштів тощо. На всьому цьому й акцентують увагу громадськості прихильники «розкуркулення» академії.

Особливості національного дерибану

А тепер давайте спробуємо з’ясувати. Не думаєте ж ви, що особливо цінні землі, які згідно зі ст. 84 Земельного кодексу України не можуть передаватися в приватні руки, кудись щезли тільки через недбалість керівників науково-дослідних інститутів? Подумайте, чи могло це статися без відома високого керівництва країни? А якщо так, то вже зрозуміліше, чому кожна влада саджала в крісло президента академії виключно «свою» людину. Адже землі НААН цінні не тільки своїми родючими ґрунтами. Більшість із них розташовані поблизу великих міст і дуже привабливі під забудову.

Один із прикладів. Десятки гектарів виноградників на південному узбережжі Криму з колекцією особливо цінних сортів, які належали Інституту виноградарства «Магарач», дивним чином були передані задля розширення маєтку тодішнього гаранта. Керівника інституту, який намагався відстояти землю, просто звільнили.

Є дані, що коли аграрною академією керував Микола Безуглий, були розбазарені понад 160 тис. га особливо родючих земель. Ще тоді науковці скаржилися на нього прем’єр-міністру Миколі Азарову: « ...протягом 2011 року з підпорядкування науково-дослідних установ академії виведено 39 дослідних підприємств із цілісними майновими та земельними комплексами, які незаконним рішенням президії академії були підпорядковані безпосередньо президії… Три чверті дослідних підприємств НААН України вимушені були укласти довгострокові договори оренди та соціальної діяльності з ТОВ «Украгропром». Таким чином, на базі майна НААН України створено сумнівну комерційну структуру, що існує під прикриттям так званої експериментальної бази з наукових розробок і паразитує за державні кошти».

Після цього листа Микола Безуглий звільнився, але землі щезати не перестали.

Рука тягнеться до молотка

Чесний уряд Арсенія Яценюка заявив, що хоче покласти край тіньовим оборудкам із науковими землями. Він хоче, аби все було прозоре, і тому пропонує продаж через аукціони. Приватизація перших 10 тисяч га державних земель сільськогосподарського призначення названа пілотним проектом і пустити їх із молотка хочуть вже 2016 року.

Чинний прем’єр-міністр розуміє, що наразі законодавчих підстав для такого аукціону немає. По-перше, за Земельним кодексом, землі академії не можуть бути передані в приватну власність. По-друге, до 1 січня 2017 року діє мораторій на продаж сільгоспземель. По-третє, треба провести інвентаризацію. По- четверте, – ринкову оцінку земель. По- п’яте, внести зміни в Держкадастр. По- шосте... Таке враження, що очільник Уряду, якщо не сканує суспільство на його готовність до ринку землі, то вже точно йде ва-банк. Його найближча мета – продаж на відкритому аукціоні 1 млн га сільгоспугідь, тобто десятої частини земель, які перебувають у державній власності. Наступним кроком він бачить повноцінне відкриття ринку землі. Експерти обурюються: країна до цього ще не готова. До сих пір немає дієвих механізмів захисту власників, збереження цілісності земельних масивів тощо.

А може, ну її, цю НААН?

Українська академія аграрних наук була створена 1930 року. Її здобутки та винаходи й досі використовуються в усьому світі. Не вірите?

Скажімо про одну з галузей, яка нинішніми чиновниками визнана в Україні непотрібною, – шовківництво. Шовкорадгоспи, точніше їхні землі, перші в списку земель, яких планує позбавитися держава. Між тим, український шовкопряд, виведений нашим Інститутом шовківництва (уже й інституту як окремої установи немає), досі найкращий у світі. Навіть китайці з їхньою кількатисячолітньою традицією шовківництва розводять… українського шовкопряда. Нитка з нього виходить надзвичайно міцною, еластичною. З одного кокона досягає півтора кілометра. Нею забезпечували весь СРСР. Робили шовк для армійських парашутів і використовували для хірургічних операцій. Також виготовляли крепдешин. І щоб зберегти популяцію цього шовкопряда в Україні, науковці зараз змушені вирощувати їх… буквально у себе вдома.

І якщо говорити про насінництво, яке, на щастя, ще затребуване, то цій галузі, навпаки, не вистачає земель. До речі, так само, як не вистачає в Україні якісного посадкового матеріалу – і це стосується не тільки зернових, а й овочівництва, садівництва. Наприклад, дуже великий попит має насіння Інституту овочівництва та баштанництва НААН. Наразі науковий заклад отримав велике замовлення від однієї з найбільших українських овочевих компаній на високоякісне насіння, яке вміють вирощувати хіба що науковці. Тепер от думають, чи вистачить вільних площ, щоб виконати замовлення.

– Щоб там не говорили про НААН, але в аграрній галузі, окрім наших науковців, ніхто не знає, що робити з нашими ґрунтами, як їх зберегти й що на них сіяти, – говорить керівник аналітичного центру Аграрного союзу України Лариса Старікова. – Погоджуюся, що НААН неефективна, і її треба було давно реформувати, але ж це не привід її знищувати, а землю пустити з молотка. Яка може бути наукова діяльність без землі? Як займатися племінною справою? Як створювати нові сорти, проводити їхні випробовування, вирощувати насіння? У нас уже більшість українських сортів, які перебувають в офіційному реєстрі, придбати неможливо. Вони або в дефіциті, або ніде не вирощуються.

– Якщо не вирощуватимемо самі, то змушені будемо закупати за кордоном. І тоді вже звідти встановлюватимуть для нас правила: що вирощувати, яке, скільки і за яку ціну. Саме так, як правило, і робиться. Спочатку місцевий ринок обвалюють низькими цінами, більшість виробників банкрутують, а потім уже на розчищеному ринку великі міжнародні компанії починають встановлювати свої ціни і диктувати свої умови. Схема випробувана в багатьох країнах. Урешті-решт, зараз мова йде про продовольчу безпеку держави, – пояснює директор Інституту овочівництва та баштанництва НААН України Сергій Корнієнко. – Я вже мовчу про те, що імпортні сорти до наших кліматичних умов не пристосовані й показують у нас значно гірший результат.

Знову обділені?

Ще одне важливе питання, на яке поки що не мають відповіді чиновники: чи отримають працівники та пенсіонери науково-дослідних установ земельні паї? Адже коли колгоспи розпайовували, землі дослідних господарств не чіпали, оскільки це було заборонено законом. Звісно, з точки зору селян, це несправедливо.

Так, понад 20 років чекають на земельні ділянки працівники Інституту садівництва, Інституту землеробства та їхніх дослідних господарств, що в Новосілках і Чабанах під Києвом.

– Колись у нас тут всюди були фруктові сади, лісорозплідники, теплиці, поля садової суниці та смородини. Тепер замість них триповерхові котеджі, супермаркети, якісь склади, – розповідає Ольга Громова, яка понад 30 років пропрацювала в Інституті садівництва. На пенсію йшла з посади провідного агронома. – А теж хочу земельні ділянку – за законом. А хто отримує? Місцева номенклатура, чиновники, районні та обласні прокурори, пожежники, депутати та їхні сім’ї. Наші селяни якось збунтувалися, змусили депутатів селищної ради перевірити, кому ж пороздавали землю. Виявилося, людям з усієї України. У рішенні селищної ради написано, що за їхнім «наполегливим проханням». А простим новосілківцям весь час кажуть, що вільної землі немає. Кивають на Академію аграрних наук: земля, мовляв, їхня, звертайтеся туди. Я написала сто листів президенту академії. Лише відписки: звертайтеся в місцеву раду. І так по колу. Був у мене городик на дві сотки – і той забрали. Усе поле обгородили парканами, виставили охорону. Оголосили, що там буде котеджне містечко.

І що маємо в результаті? Понад 600 тис. га із земельного фонду НААН уже щезлі, решту планують розпродати, а людям що? Закону, щоб вони щось отримали, і досі немає. Скрізь одна відповідь: «Академія не має правових підстав для розпаювання земель, підпорядкованих їй дослідних господарств».

На користь продажу звучить ще такий тезис: як землю продамо – то наповнимо бюджет. А ось у це вже зовсім не віриться. Ні, не в те, що продадуть, а що донесуть до бюджету. Не віриться вже навіть європейцям, які все частіше стали порівнювати Україну з бездонною бочкою.

Інна ПЛЮТА

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.