Богдан Денькович твердить, що безприв’язна технологія утримання тварин – зручна та економічна

jpg_0.

На тлі зруйнованих по всій країні корівників ферма у селі Пчани Жидачівського району на Львівщині виглядає як прорив у щасливе майбутнє українського села. Звісно, ніякого дива. Головну роль зіграли ентузіазм і наполегливість очільника ФГ «Пчани-Денькович» – Богдана Деньковича, які допомогли йому створити на базі занепалого господарства прибуткове і перспективне.

Починав із 300 га орендованих земель і одного теляти. Зараз в обробітку 720 гектарів. Майже половину з того відведено під кормові культури, бо головна ставка у господарстві зроблена на тваринництво. Наразі там утримується 1100 голів ВРХ. Серед них – 80 дійних корів, які щодня дають півтори тонни молока високої жирності.

Селяни задоволені таким господарником. Землю шанує, пайовиків не ображає. Дбають у ФГ «Пчани-Денькович» і про людей, що працюють там. Як є вільна хвилина, вони мають де перепочити, попити чаю та поїсти гарячого.

За тутешнім молоком приїжджають не лише з сіл Вільховецької сільської ради, до якої входять Пчани, а й сусідніх населених пунктів Жидачівського, Стрийського та Миколаївського районів. Користується воно попитом і серед місцевих молокозаводів. А на початку 2014 року господарство отримало статус племзаводу з розведення волинської м’ясної породи.

– Переваги волинської м’ясної насамперед в тому, що ці корови невибагливі до кормів, їдять траву, дрібні гілки кущів. Добре переносять холод і спеку. Мають велику енергію росту. Так, новонароджений бичок у 25-30 кг через 14 місяців досягає ваги 600-650 кілограмів, – розповідає Богдан Денькович. – Тварин утримуємо безприв’язно. Така технологія – найбільш економічна: вона зменшує трудовитрати, підвищує продуктивність тварин завдяки тому, що вони живуть у максимально природних умовах. З травня до пізньої осені уся череда перебуває у літньому таборі. Телята не відлучаються від корови до п’яти місяців.

– Що даси теляті, такою буде корова, – твердить голова господарства. – Теля має місяць пити мамине молоко, далі, до 90 днів, – замінник, а опісля переводимо його на збалансовані корми. Звісно ж, стовідсоткову віддачу не завжди отримуємо, але проблему з того не робимо. Приміром, днями у нас отелилися п’ять корів, вони дають лише по літру молока. Що робити? Додати до ранкового раціону по два кілограми комбікормів і випасати. Не буде молока – буде м’ясо. До осені жива вага однієї корови сягне 500-600 кілограмів.

Ще Богдан Денькович не словом, а ділом підтверджує головне правило грамотного аграрія: без тваринництва немає рослинництва і навпаки. – Землю не обдуриш, вона потребує підживлення, – наголошує фермер. – І, як на мене, найкращими добривами для неї є органічні. За такої організації виробництва я відповідаю за якість кормів, а відтак впевнений у якості молока і м’яса. Щороку на поля ми вивозимо 70-80 тонн гною. За це земля віддячує нам хорошими врожаями.

Крім ярих та озимих зернових, цього року посіяли овес, біб, гречку, кукурудзу на зерно і силос. Вперше за п’ять років господарювання – сою, яку планують використати як цінний продукт для худоби. 300 гектарів відвели під багаторічні трави.

Нині у фермерському господарстві, крім великої рогатої худоби, утримують ще й 40 коней. Будують зерносклад, приводять до ладу техніку і діляться планами на майбутнє: збудувати фермерські приміщення та наростити поголів’я ВРХ.

Марія ІЛИК

Фото автора

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.