Творчість читачів
| Заголовок | |
|---|---|
 |
Хіба ти можеш вибирати? 14/05/2014 Світлана кожного дня прибігала до хворої матері: Марія Арсентіївна взимку підковзнулася і поламала ногу. І хоча жінка помалу одужувала, без допомоги поки не обходилася. А йти жити до дочки не наважувалася – не хотіла обтяжувати. Та й Світланин чоловік, здається, не зрадів би, якби в їхньому невеличкому будиночку оселилася теща. Отож доводиться Світлані господарювати на дві хати. Того... |
 |
Дідусь-квочка 14/05/2014 Горища будинків галичан – це склади, як вони самі кажуть, непотрібних на даний час речей, але таких, які можуть знадобитися згодом. Більш практичні люди знають: якщо одяг, взуття чи будь-що інше лежить удома як непотріб років два-три, то не знадобиться вже ніколи. Але галичани, особливо сільські, до таких людей вочевидь не належать. На відміну від італійців, вони ніколи і нічого за... |
 |
А мала вийти заміж сестра... 23/04/2014 До маршрутки зайшла літня жінка з букетом білих лілій та чималим святково упакованим подарунком. Виправдовуючись за незручності, завдані пасажирам, пояснила, що їде на срібне весілля до брата, а для весільного подарунку придбала ковдру. Зайнявши по-сусідству зі мною місце, ніби мимоволі мовила: «А вже могло би бути і в мене таке свято…». І, поринувши у спогади, повідала свою історію.... |
 |
Село моє, для мене ти єдине 23/04/2014 Підрахунків ніхто, звісно, не робив, але, здається, саме про сільську місцевість написано куди більше віршів, ніж про міську. І це цілком зрозуміло, бо хіба ж когось зворушить бетон та асфальт? Як підтвердження цьому, є у нашій пошті рядки Станіслава Варлиги, присвячені дорогим землякам і рідному селу Горошківка Городнянського району Чернігівської області. Пишіть, шановні! Бо тільки... |
 |
Чому після слів «Христос Воскрес» починають співати солов’ї? 09/04/2014 Ми поселилися у невеликій хатинці на краю села п’ять років тому. Пам’ятаю, ще тільки-но зійшов сніг, а в повітрі вже пахло весною. Я прожила в місті піввіку, тому такої свіжості ніколи не відчувала. Як каже моя єдина сусідка баба Уляна, весну треба відчувати і вдихати. Власне, це вона, ота вже згорблена бабуся, і навчила мене життєвим премудростям та дещо інакше дивитися на життя...... |
 |
У закутках чорної вільшини Свого часу при згадці про вільху уявляв, що вона – це такий собі кущ завбільшки з ліщину. А насправді? Побувавши у віддалених гірських угіддях Мигівського лісництва, зустрів такі екземпляри цього дерева, що дух перехоплює. Їх ледве можна обійняти. Одне, друге, десяте… Піднімаючись усе вище і вище в гори, побачив таких із сотню, а може й більше. Вони з різновиду чорної вільшини, яка росте тільки у... |
 |
Добрий день! 26/03/2014 Сьогодні було особливо приємно відповідати всім без винятку на чемне привітання: «Добрий день!». День дійсно був добрим. Галина, не дивлячись на повсякденну втому, скрізь носилася, не торкаючись землі. Робота робилася сама собою. Прибігши на ферму, вспіла не тільки роздати фураж у своїй групі корів, а й допомогла старшій подрузі, пенсіонерці бабі Зіні. Та й доїти чималу групу корів... |
 |
МОЯ ГІПОТЕЗА ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ (НАЦІЙ, РАС) Науково доведено, що в останній Крейдовий період Мезозойської і на початку Кайнозойської ери відбувся в системі життя необхідний глобальний процес, який спричинив вимирання одних видів і зародження інших. Це також супроводжувалося відповідними геологічними процесами. В кінці Мезозойської ери відбувалися складні рухи з піднесенням і опусканням земної поверхні, які могли бути спричинені зміною... |
 |
А вона привезла біле плаття… Олександр щоліта приїжджав на канікули до бабусі. Там, у селі, і познайомився з Олесею. І вже будучи студентом, частенько навідувався до дівчини. Минуло вже майже три місяці, як юнак не приїжджав. Напевне, думала бабуся, провідує Олесю в столичній лікарні, куди дівчину привела хвороба. – Ні, бабусю, все в минулому, я з нею «порвав», – ніби між іншим проказав онук у відповідь на бабусині... |
 |
Вибавила собі мужа Деякі люди, прочитавши мої історії, кажуть: «Ну і мастак же ви, пані Галю, на усілякі вигадки». Я лиш усміхаюся і відповідаю: «Не маю я такого дару, щоб вигадати краще, як стається в житті». Моя справа маленька – почуте чи побачене викласти на папері. Якщо потрібно, змінити імена й назву села чи району. Все інше – правда. Десятирічна Дарця давно спостерігала за змінами, що сталися з фігурою тітки... |
