Творчість читачів

Заголовок
otvetnavse.jpg
Найда
Іван завжди називав Тетіївку своїм рідним селом, хоча перебрався сюди лише сім років тому. Хлопцю вперше в житті пощастило: районна влада розщедрилася й виділила дітям-сиротам, які досягли повноліття, власне житло. З’явилася можливість зажити, як усі: поратися на городі, топити піч, готувати їжу… Щоправда, нічого з переліченого простий дитбудинківський хлопчик не вмів робити, але вчився швидко....
busiki-kolechki.ru_.jpg
Ось і купила каблучку!
Оксана з Петром одружилися два роки тому. Симпатична молодиця відразу переїхала в квартиру чоловіка й почала господарювати – цілу весну на дачі працювала, влітку варення та салати на зиму закривала, восени на дачі копала картоплю та збирала яблука. Петро працював далекобійником, тож більшість часу проводив за кермом далеко за межами України. «Ох, і хороша у мене дружина! – не міг нахвалитися...
babushkinsad.kiev_.ua_.jpg
Ось і купила каблучку!
Оксана з Петром одружилися два роки тому. Симпатична молодиця відразу переїхала в квартиру чоловіка й почала господарювати – цілу весну на дачі працювала, влітку варення та салати на зиму закривала, восени на дачі копала картоплю та збирала яблука. Петро працював далекобійником, тож більшість часу проводив за кермом далеко за межами України. «Ох, і хороша у мене дружина! – не міг нахвалитися...
home-lubimets.ru_.jpg
За що?
Руде кошеня в провулку за мурами універмагу з’явилося в холодний березневий вечір. Хтось безжалісний виніс його з дому й викинув, мов якусь непотрібну річ, під муровану стіну. Кошеня було маленьке, тремтіло від холоду, а коли хтось проходив тротуаром, жалібно просило їсти. Добросердечні люди зупинялися, у кого в сумці було щось їстівне, давали маленькому «жебрачку». Кошеня накидалося на кинутий...
DSCF3692.JPG
Всесвіт: із яйця пішов і в яйці втілився
Ростислав Крамар писанкарством займається лише шість років. Але за цей невеликий термін його роботи стали відомі далеко за межами рідного Тернополя. Яйця з чарівними візерунками, казковими мотивами та отворами залюбки купують у якості прикраси оселі та на подарунок друзями за кордон. – Писанки мені подобалися завжди, – розповідає Ростислав. – І ось, будучи студентом, я вирішив спробувати...
iння1.JPG
А цей брилик – із кореня сосни
Вироби, які плете з коріння сосни жителька села Мигалки Київської області Раїса Корякіна, вражають. Це незвичні на вигляд фруктовниці, хлібниці, посуд для круп, цукерниці, жбани та навіть колиски для немовлят. – Плетінню з коріння мене навчив чоловік, – розповідає майстриня, показуючи десятки своїх виробів. – Це було майже 30 років тому. Він розповів про всі секрети цієї справи, і мене вона...
2_новый_размер.JPG
Солом’яні соняшники
Жительку міста Нетішин Хмельницької області Валентину Сірук добре знають і в рідному місті, і далеко за його межами – її солом’яні вироби викликають замилування, піднімають настрій. – Любов до рукоділля я успадкувала від мами, – розповідає майстриня. – У шкільні роки вишила свою першу вишиванку, а згодом і сукню. А коли відвідала виставку соломоплетіння, то настільки захопилася, що вже без цього...
vasi.net_.jpg
Прощальний сніданок
Ця історія трапилася на Тернопіллі після Великої Вітчизняної війни. Обласний центр був повністю зруйнований фашистами. Але, як згадують старожили, усі завзято працювали, щоб скоріше розчистити вулиці від завалів. Усім набридла війна. Люди були щасливі від важкої, утомливої, але при тому мирної праці. Змучена виснажливими бомбардуваннями, розстрілами, голодом душа прагнула й прекрасного. Тому із...
senovodka1.jpg
Підвернулася корові дідова схованка...
Як корова перейшла на самолікування, а дід втратив апетит на півроку.  Корову Ласку бабуся любила найбільше серед усієї живності на своєму обійсті.  – Ласочку моя мила, – часто повторяла вона, гладячи її морду чи налитий бік. – Годувальнице ти наша! І молочко завдяки тобі в нас є, і сметанка, і сир, і кислячок… – Му-у-у, – наче погоджуючись зі сказаним, подавала голос тварина й починала...
etnodim.com_.ua_.jpg
Бабусине намисто
Вишневе намисто мені подарувала бабуся на весілля. Великі й круглі перли були насиченого кольору дикої вишні… Я стояла біля вікна у весільній сукні, роздивлялася бабусин подарунок, прикладала його до шиї й усміхалася сама собі. Воно мені личило. Навіть дуже. Але до весільного вбрання намисто зовсім не йшло. Тож я його зняла й поклала до шкатулки з прикрасами. – Степанидо, ти навіщо скинула...