Творчість читачів

Заголовок
Малюнок Миколи Капусти
Баран-терорист
У селі, де я виріс, наше хазяйство мало п’ятьох овечок, без яких вижити було неможливо. Та й вовна потрібна для шарфиків, рукавичок, шкарпеток, які на нас миттєво, як-то кажуть, горіли. Теплого хліву не було, тож вівці зимували в сараї, а ягнят у холоди доводилося брати до хати. Нам, дітлахам, це було в радість, ягнятка вільно бігали по хаті, ми з ними бавилися, від чого вони швидко привчилися...
Кохання не знає меж, вікових - у тому числі...
Дві половинки
І ...Моя подруга Олена найщасливіша у світі. Сьогодні в неї, як ніколи, усміхаються очі. Мені здається, якщо торкнуся її хоча би на мить, то теж стану такою же щасливою. В Оленки сьогодні весілля. Вона три роки зустрічалася з Максимом. Обоє сільські. Як зараз пам’ятаю розповідь подруги про їхнє знайомство, її тоді ще сором’язливу усмішку. Знайомство було звичайнісіньким. Дощового серпневого...
Щастя - поняття індивідуальне, у кожного воно своє...
Колодязні зорі
Мій «потяг» вже давно в дорозі. Та як би я не занурювалася в глибінь років, пам’ять не дає відірватися від далеких п’ятдесятих, коли він тільки формувався. Вона повертає мене в найглибший закамарок моєї душі – до «станції» Дитинство. Тоді мені здавалося, що я живу всередині купола неба, оскільки, куди не глянь – рівнина зливається з небом. Дивилася на нього – і аж подих перехоплювало від величі...
Маленький онук страждав через бабусин гріх...
Явдошин гріх
Затяжні дощі заливали уже й без того заболочене село. Та Явдоха все одно всміхалася: тепер її душа і серце були спокійними – вона стала жити в мирі з собою... Заміж Явдоха вийшла рано, за коханого Михася. Життя склалося. Народила сина та доньку. Працювала на фермі, чоловік – бригадиром. Худобу годували й здавали на продаж, тож достаток був великий. Про таких, як вони, кажуть: уміють жити. Від...
music4soul.ru_.jpeg
Фройлян – від фройлян
Людмила з нетерпінням чекала, коли закінчиться робочий день, і час від часу нишком поглядала на манекен, на якому висіла розкішна весільна сукня. Вона її пошила сама, адже скоро, зовсім скоро вони з Дмитром розпишуться. Ото мама з татом пораділи б за неї, якби були живі! На мить в очах дівчини з’явилися сльози – батьки загинули в автокатастрофі, коли вона була ще зовсім малою. Спритні родичі...
lebedeva33.ru_.jpeg
Портрет
Доля Валентини була не з простих. Ще п’ятнадцятирічною дівчиною вона потрапила в дорожньо-транспортну пригоду, яка забрала в неї руку. З того часу Валя вчилася жити по-новому. Жила вона з мамою, без батька, тож доводилося поратися й по дому, і на городі. А коли виповнилося 18, дівчина познайомилася з Миколою, який був студентським товаришем її двоюрідного брата. Хлопець нерідко на вихідні...
liveinternet.ru_.jpg
Танці на траві
Під час погіршення погодних умов, коли температура повітря опускається до небажаної позначки, а опалювальний сезон ще за Гімалаями, найкомфортніше почуваєшся в ліжку під теплою ковдрою... Та повністю переміститися на територію раю завадив телефонний дзвінок. Повертаюся на землю від радісно-збудженого голосу приятельки Олени Миколаївни. Не йму віри: що ж так перевернуло її душу?! Минув рік, як...
562.jpg
ДЕ ТИ ВЕШТАЄШСЯ?
Вилупив очі в телевізор – дивлюся серіал про доблесну поліцію та собаку Мухтара. Ось пес наздоганяє злочинця, той не встигає сісти в машину, як Муха (скорочене від Мухтара) вже хапає його за холошу штанів... Лунає дзвінок мого мобільного телефону. Беру, бачу – хтось надіслав SMS-ку. Читаю, і мої очі стають удвічі більшими: «Любий мій! Ти довго там вештатимешся? Мені вже набридло тебе чекати!»...
LiveInternet.ru_.jpg
"Рядки залюблені в село" заспівали
2014 року редакція газети «Рідне село» проводила конкурс віршів про село «Рядки, залюблені в село». Перший, хто тоді надіслав свою поезію, був Ігор Пономаренко з м. Боярка Київської області. Ці рядки надихнули композитора з Луцька Галину Васіну. І сьогодні ми представляємо нову пісню на вже відомі нашим читачам слова. 1.Верба схилилась над водою І довгі коси розплела... Я неквапливою ходою Іду до...
modasenin.com_.jpeg
Син за сина
Тетяна збиралася до пологового будинку. Ще раз перевірила всі напрасовані пелюшки та сорочечки, ще раз покрутила в руках іграшкового ведмедика, подарованого свекрухою. Усе нібито добре, але справжньої радості не було. Ревнивий до нестями, чоловік Василь до дев’ятого місяця вагітності своєї дружини пильно стежив, аби вона ні з ким не спілкувалася. «Знаю я вас!» – часто повторював він перед тим, як...