Творчість читачів

Заголовок
Сад їхнього кохання
Сад їхнього кохання
Мирон несамовито гамселив сокирою по яблуневому стовбуру, що стогнав під гострим лезом, яке виблискувало, ніби срібло на сонці. Він ковтав солоний піт, що стікав по зморшкуватому втомленому обличчю, котре за останні десять літ постаріло на піввіку. Яблунька тремтіла, здригалася, але не здавалася, наче його надії впродовж останніх років, відколи він чекав на свою Василину. Та, зрештою, скрипнула,...
Пішли по ягоди, зустріли...
Вийшов сухим із води
Василь дуже любив усіляких жінок – худеньких, пишненьких, блондинок, брюнеток – і ніяк не міг встояти перед їхніми чарами. Тож коли випала нагода провести кілька приємних годин із черговою пасією, вирішив потішити її чарами літнього лісу. Випивку-закуску розклали на капоті, а добре пригостившись, перебралися в салон просторого Василевого автомобіля. За любощами й не помітили, як до машини...
Малюнок Миколи Капусти
Баран-терорист
У селі, де я виріс, наше хазяйство мало п’ятьох овечок, без яких вижити було неможливо. Та й вовна потрібна для шарфиків, рукавичок, шкарпеток, які на нас миттєво, як-то кажуть, горіли. Теплого хліву не було, тож вівці зимували в сараї, а ягнят у холоди доводилося брати до хати. Нам, дітлахам, це було в радість, ягнятка вільно бігали по хаті, ми з ними бавилися, від чого вони швидко привчилися...
Кохання не знає меж, вікових - у тому числі...
Дві половинки
І ...Моя подруга Олена найщасливіша у світі. Сьогодні в неї, як ніколи, усміхаються очі. Мені здається, якщо торкнуся її хоча би на мить, то теж стану такою же щасливою. В Оленки сьогодні весілля. Вона три роки зустрічалася з Максимом. Обоє сільські. Як зараз пам’ятаю розповідь подруги про їхнє знайомство, її тоді ще сором’язливу усмішку. Знайомство було звичайнісіньким. Дощового серпневого...
Щастя - поняття індивідуальне, у кожного воно своє...
Колодязні зорі
Мій «потяг» вже давно в дорозі. Та як би я не занурювалася в глибінь років, пам’ять не дає відірватися від далеких п’ятдесятих, коли він тільки формувався. Вона повертає мене в найглибший закамарок моєї душі – до «станції» Дитинство. Тоді мені здавалося, що я живу всередині купола неба, оскільки, куди не глянь – рівнина зливається з небом. Дивилася на нього – і аж подих перехоплювало від величі...
Маленький онук страждав через бабусин гріх...
Явдошин гріх
Затяжні дощі заливали уже й без того заболочене село. Та Явдоха все одно всміхалася: тепер її душа і серце були спокійними – вона стала жити в мирі з собою... Заміж Явдоха вийшла рано, за коханого Михася. Життя склалося. Народила сина та доньку. Працювала на фермі, чоловік – бригадиром. Худобу годували й здавали на продаж, тож достаток був великий. Про таких, як вони, кажуть: уміють жити. Від...
music4soul.ru_.jpeg
Фройлян – від фройлян
Людмила з нетерпінням чекала, коли закінчиться робочий день, і час від часу нишком поглядала на манекен, на якому висіла розкішна весільна сукня. Вона її пошила сама, адже скоро, зовсім скоро вони з Дмитром розпишуться. Ото мама з татом пораділи б за неї, якби були живі! На мить в очах дівчини з’явилися сльози – батьки загинули в автокатастрофі, коли вона була ще зовсім малою. Спритні родичі...
lebedeva33.ru_.jpeg
Портрет
Доля Валентини була не з простих. Ще п’ятнадцятирічною дівчиною вона потрапила в дорожньо-транспортну пригоду, яка забрала в неї руку. З того часу Валя вчилася жити по-новому. Жила вона з мамою, без батька, тож доводилося поратися й по дому, і на городі. А коли виповнилося 18, дівчина познайомилася з Миколою, який був студентським товаришем її двоюрідного брата. Хлопець нерідко на вихідні...
liveinternet.ru_.jpg
Танці на траві
Під час погіршення погодних умов, коли температура повітря опускається до небажаної позначки, а опалювальний сезон ще за Гімалаями, найкомфортніше почуваєшся в ліжку під теплою ковдрою... Та повністю переміститися на територію раю завадив телефонний дзвінок. Повертаюся на землю від радісно-збудженого голосу приятельки Олени Миколаївни. Не йму віри: що ж так перевернуло її душу?! Минув рік, як...
562.jpg
ДЕ ТИ ВЕШТАЄШСЯ?
Вилупив очі в телевізор – дивлюся серіал про доблесну поліцію та собаку Мухтара. Ось пес наздоганяє злочинця, той не встигає сісти в машину, як Муха (скорочене від Мухтара) вже хапає його за холошу штанів... Лунає дзвінок мого мобільного телефону. Беру, бачу – хтось надіслав SMS-ку. Читаю, і мої очі стають удвічі більшими: «Любий мій! Ти довго там вештатимешся? Мені вже набридло тебе чекати!»...