Україною їздять сотні заготівельників, які скупляють по селах гусяче, качине і навіть куряче пір’я

7-2.jpg

27/11/2013

Україною їздять сотні заготівельників, які скупляють по селах гусяче, качине і навіть куряче пір’я. Уже тисячі господарів добряче заробили на тому, що раніше просто викидали. Йдеться насамперед про куряче пір’я, бо гусяче і качине дбайливі господині завжди збирали у чисте полотно та закидали на горище. Взимку його перебирали, дерли і робили великі добротні подушки та перини. Щоправда нині спати на таких може не кожен. Кажуть, алергія.

– Аби мати подушечку чи перинку, треба добре попрацювати. Пір’я назбирати, ретельно вимити і висушити, – каже Оксана Олейняш з Калуша Івано-Франківської області. – З однієї великої вгодованої гуски можна наскубти від 100-300 г «м’якої сировини», з курки – не більше 200 грамів. А на маленьку подушку треба не менше кілограма. А як пух відділити від пера і просушити, то ця кількість може зменшитися втричі. Тож іноді на дві-три подушки господині треба кілька років поспіль птицю вирощувати.
Гусей, скажімо, можна поскубати, коли їх готують на забій, однак найчастіше пір’я збирають під час того, як домашня птиця його «скидає» – двічі на рік, навесні та восени. Сировину часто возять до знаних майстринь, які виготовляють перини й подушки. Таких бабусь не бракує у прикарпатських селах. Їхні вироби коштують по кілька сотень гривень. Та сучасним селянам не до подушок. Пір’ям здебільшого торгують. За кілограм чистого та просушеного гусячого дають від 70 до 75 гривень, качиного – 30-40, а найдешевше коштує куряче – 15-20 гривень.
– Щоправда, заготівельник тепер дуже вибагливий, – мовить пані Олейняш. – Хоче лише цьогорічного пір’я від нещодавно забитої домашньої птиці. Якщо продавати минулорічне, то ціна одразу знизиться на 10-20 гривень.
У двох прикарпатських селах – Великому Ключеві та Малому Ключеві Коломийського району – гусяче пір’я використовують на єдині такі в Україні весільні вінки.
– Виготовлення вінка – справа не з легких, – розповідає провідний спеціаліст з питань туризму коломийського районного відділу культури і туризму Микола Кавацюк. – Обскубане гусяче пір’я жінки перебирають і промивають у дощовій воді з милом. Вибирають переважно закручене пір’я, з-під крил, і дивляться, щоб воно було однакового розміру, приблизно 5-6 сантиметрів. З п’яти-шести пір’їнок складають пелюсточки, щоб вийшла «квіточка». Всередину вкладають тоненьку жилку, на яку нанизують різнокольоровий бісер та лелітки. Згодом таких 12-14 квіток зв’язують у напівкруглий вінок. Важить такий весільний шедевр народної творчості від 5 до 8 кілограмів. А таких віночків на голові нареченої має бути два: менший – спереду, більший – ззаду.

Сабіна РУЖИЦЬКА

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.