Особливості утримання: чому молодняк не виправдовує наших сподівань

7-1.jpg

27/11/2013

Після багатьох років власних спостережень, які до того ж підтверджуються народними прикметами та досвідом, дійшов висновку, що молодняк, народжений у люті холоди, стійкіший до захворювань і продуктивніший, ніж той, що з'явився навесні чи влітку.


Скоріш за все, причина в тому, що здоров’я майбутнього організму залежить не від тривалості виношування в утробі чи часу народження, а від стану здоров’я матері на момент зачаття. З огляду на це найбільш сприятливим для осіменіння є такі пори року.
Для корів, особливо тих, що випасаються на пасовищах, – з початку весни до середини літа. Саме у цей період тварини встигають перелиняти, відновити запас вітамінів та нагуляти жирок, більший період вагітності припадає на пору року, в якій нема проблем з кормами. Свині зазвичай осіменяються незалежно від сезону, але найкращі поросята свиноматка народжує у січні, лютому, а для цього вона повинна запліднитись у вересні-жовтні. Кози та вівці, за виключенням окремих порід (приміром, романівської), паруються сезонно. Вівці – серпень-вересень, кози – жовтень-листопад. Але найміцніше здоров’я у тих ягнят та козенят, що були зачаті раніше.
У птиці дещо інші принципи. Справа у тім, що яйценосність стимулюється подовженням світлового дня, але особини, у яких запас вітамінів та поживних речовин вищий, перші входять у продуктивний стан, відповідно, і найбільш міцні пташенята з’являються першими.

Порода чи абориген

Сучасні селекційні досягнення подарували нам велике різноманіття порід. Віддавна вони поділяються за продуктивністю: велика рогата худоба — на молочну, м’ясо-молочну, м’ясну; кури – яйценосних або м’ясних; вівці – тонкорунних та грубошерстих і так далі. Порода визначає не тільки кінцевий продукт, а й те, як вона повинна утримуватись та годуватись. Так, тварина, чиє призначення – високі надої молока або стрімкий приріст живої маси, вимагатиме стабільних умов утримання. Їхнє порушення може спричинити захворювання і навіть загибель тварини. Водночас аборигенні породи (безпородні тварини), що значно відстають у продуктивності, здатні стійко переживати відхилення у годівлі та утриманні.
Отож, при закупівлі породистого молодняка необхідно оцінити, чи можливо у приватному господарстві організувати для нього необхідні умови утримання (стабільну температуру, належну санітарію), збалансований якісний раціон.

Паразити з’їли прибуток

Вони, дійсно, здатні «з’їсти» левову частину того, що мало би принести прибуток. А літо – саме той час, який сприяє їхньому розповсюдженню.
Найбільш чутливі до різноманітних паразитів кури – на ногах паразитує кліщ (при цьому луска стає сторчма, з’являється щось схоже на паршу), на шкірі, під пір’ям, можна знайти вошей, на самому пір’ї – пухопероїдів. Травна система курей вражається кокцидією (мікроскопічним одноклітинним паразитом) або аскаридами, яких можна побачити неозброєним оком. Будь-який із вище означених паразитів здатен спричинити зниження яйценосності, затримку росту, а то й загибель птиці.
Боротьба з гельмінтами, вошами та кліщами не повинна закінчуватись обробкою тварин. Перш за все треба підготувати приміщення, по-друге, обмежити доступ туди потенційних розносників інвазії (гризунів, мух, птиці), по-третє, обробляти новозаведених тварин за схемою, а не тоді, коли симптоми захворювання стануть очевидними.

Стратегія годівлі

Відомо, що корми мають вирішальне значення при вирощуванні будь-яких тварин. В Україні широко практикується вільне утримання: худоба живиться з пасовищ, гуси виходять на водойми, кури «пасуться» у садках і на подвір’ях. У такій ситуації скрупульозно збалансовувати раціон не треба. А от ті тварини, що утримуються у загонах, зазвичай страждають від перекосів у годівлі.
Наприклад, раціон свиней не може ґрунтуватися на великій кількості кабаків або зеленої маси. Хоча ці корми багаті на вітаміни, в них майже немає основного кормового компонента – білка. Тому зелену масу обов’язково треба доповнювати дертю злакових, соєвою або соняшниковою макухою. Вуглеводи, яких багато у зелені та кабаках, сприяють надмірному відкладанню сала, але не дають приросту живої ваги. Крім того, об’ємні корми розтягують травну систему, що у подальшому збільшує витрати кормів.
Іноді у приватному господарстві корми обираються не за якісними показниками, а за доступністю. Не є винятком, коли качок у домашніх умовах годують сумішшю подрібнених бур’янів (щириці, лободи, калачиків), фуражу з додаванням гравію або піску. У населених пунктах, де є водойми, використовують ряску. На таких кормах качки ростуть не надто швидко, як на комбікормах, та витрати на вирощування птиці значно менші.

Василь Усатенко,
ветеринарний лікар

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.