Як бізнесвумен узялася курей розводити

6-1.jpg

27/11/2013

Хто зазвичай займається курми та іншою домашньою птицею? Сільські бабусі, що ципають на подвір’ї, розсипаючи пернатим зерно. Слова «раціон» та «селекція» вони чули хіба що в теленовинах. Несуть куріпки яйця – то й добре. Киянка Наталія Калюжна вирішила зламати цей стереотип: успішна у сфері будівництва бізнес-леді стала птахівницею.


Вона не боїться помилок, радіє кожному виведеному пташеняті та колекціонує елітних заморських курей.
– Жодного відношення до сільського господарства я не маю, – розповідає Наталія Валентинівна. – Була лише мрія про будинок у селі, щоб завести живність та годувати дітей натуральною їжею. Ми придбали дачу в занедбаному селі Малинського району Житомирської області. Першими утриманцями стали кури-бройлери, які швидко загинули, бо я годувала їх по старій пам’яті, як моя бабуся, вареною картоплею та кукурудзою. Виявилось, що це суворо заборонено: у цих птахів відсутні деякі ферменти, тому вони можуть їсти лише комбікорми. Але ж невдача підхльоснула мене до подальшої роботи.

Приховує, бо береже

Нині в господарстві пані Наталі близько тисячі голів. Більше половини серед них цесарки, решта – гості з-за кордону: лівенська ситцева, гудан, падуан, султанка, аям-цемани, ла флеш, іспанська білолиця… Точне місце знаходження свого розплідника птахівниця приховує – не хоче сторонніх відвідувачів, щоб примхливі заморські улюбленці не підхопили якоїсь зарази.
Тричі на тиждень влітку та раз на десять днів зимою господиня навідується в село. Частіше не виходить, уваги потребує і будівельний бізнес. А за птахами постійно наглядає місцеве подружжя. За словами Наталії Калюжної, всі курівники йдуть одним шляхом: купують найпоширеніших бройлерів, потім зацікавлюються чимось особливим, знайомляться з іншими господарями і, нарешті, розводять породистих курей.
– Спочатку я купувала вітчизняних, але вони постійно гинули, – ділиться досвідом птахівниця. – Після безлічі спроб зрозуміла, що потрібна інша стратегія. Були вдалі покупки у Санкт-Петербурзі, а потім знайшла людину, яка тепер возить мені всіх бажаних курей з виставок у Германії. Купую лише дорослих особин, частіше родинами (самка-самець), якщо вистачає грошей. Це дуже дороге задоволення: наприклад, за півня породи аям-цемані віддала 300 євро, курка трохи дешевша. А джерсійський гігант взагалі обійшовся у 19 тис. гривень. Анітрохи не жалкую, бо це дивовижне створіння!

Весь рік – літо

Яким би великим не був досвід, від невдач не застрахований ніхто.
– Кілька днів тому втратила майже сотню курчат, – скаржиться Наталія Валентинівна. – У них закисли очі, це одна з ознак мікоплазмозу. Шкода так, що не передати, все літо виводила їх в інкубаторі, годувала… Врятувати майже неможливо через дуже швидке розповсюдження недуги, не вистачає часу на підбір антибіотика. Занесла цю пошесть одна курка, що перехворіла та витримала тритижневий карантин. Певно, була хронічним носієм. Влітку теж стався неприємний епізод: від одного хворого на вірусну пневмонію заразилися майже чотири сотні пташенят. Довелося всіх топити. Це жахливо!
Щеплення пташина господиня не робить: вважає його недоцільним через велику кількість завезеної птиці. Антибіотики (тіломіцин-В) дає лише профілактично одно-триденним курчатам. Для підвищення несучості Наталія Валентинівна радить створити ефект постійного літа – дати тепло та світло, потурбуватись про кальцій – і яйця будуть цілий рік. Проте птиці теж треба давати перепочити. Тож влаштовує своїм курочкам двомісячні канікули, а потім починає стимулювати яйценосність глиною, крейдою, пшеницею, кукурудзою, кропивою. Посеред сараю стоїть пісочниця зі спеціальною білою глиною та крейдою, їдять досхочу.

Чи то курка, чи то іграшка…

Жінка постійно шукає якихось новинок у пташиній сфері, цікавиться чужим досвідом. Зараз мріє про найменшу в світі курку – малайзійську сераму. Пишуть, іграшковий півник розміром з голуба здатен утримати на випнутих грудях трьох пташенят, така в нього горда постава. Ціна, щоправда, «кусається» – 1200 євро.
– Півня треба купувати найкращого, а ось курочок можна подешевше, – каже наша співрозмовниця. – Потім все одно відбираються кращі курчата, які теж дають потомство. Так покращується порода. Мені дуже хочеться, щоб в Україні з’явились такі спеціалісти, як за кордоном: там курми займаються чоловіки років до 35-40, які знають у цій справі найменші тонкощі. А в нас на виставках кого й зустрінеш, то старі діди, які вирощують птицю навмання.
Гордість колекції Калюжної – рідкісні суцільно чорні аям-цемані: оперення, дзьоб, лапи, кістки… Подібні до них китайські шовкові, але ті мають кольорове пір’я. До речі, ці дрібні та ласкаві курочки наразі дуже популярні в Голівуді, зірки тримають їх удома замість декоративних собак.
Окрім курей, на подвір’ї живуть кролі, в’єтнамські свині, кози, качки, гуси та цесарки. Щоб обігріти всіх взимку, потрібно три причепи дров. Не кажучи вже про те, що маленька ділянка з хатинкою, сараями, колодязем та новим тином обійшлася у кругленьку суму – 48 тис. доларів. Проте родина Калюжних так захопилася новою справою, що не шкодує. І якістю сімейного харчування тепер можна не перейматися.

Наталія Федорова

Зображення: 

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.