Український феномен: особисті селянські господарства мають змінити статус

3-1.jpg

11/12/2013

Вони є істотним потенціалом для розвитку вітчизняного сільського господарства, і за правильної державної політики у цій царині вже найближчим часом можна домогтися не лише модернізації аграрної галузі, а й поповнити державну скарбницю. Так вважає наш співрозмовник – керівник напряму «Розвиток ринкової інфраструктури» Проекту USAID «АгроІнвест» Микола Гриценко.


– Пане Миколо, чому особисті селянські господарства (ОСГ) називають «українським феноменом»?
– Тому що сьогодні в Європі важко знайти виробників сільськогосподарської продукції, які не мають юридичного статусу, не є юридичними особами, і дії яких чітко не регламентовані на законодавчому рівні. Цим питанням можна було б не перейматися, якби в Україні воно не стосувалося величезної категорії виробників сільськогосподарської продукції. Йдеться про 4 млн господарств (за іншими оцінками – 4,5 млн), які позиціонуються як особисті селянські. Це справжній феномен, адже тут криється чимала «дірка» в питаннях оподаткування, збуту продукції прозорими цивілізованими шляхами.

– Який внесок особистих селянських господарств у вітчизняну аграрну економіку?
– Вони повною мірою забезпечують державу сільськогосподарською продукцією, яка виробляється, будемо прямо казати, переважно лопатою і граблями. Так, за даними статистичної звітності «Сільське господарство України», у 2012 році господарства населення виробили картоплі понад 90%, овочів – 86%, молока – 78%, м’яса яловичини – 75% та свинини – 57%. Наведені цифри вражають і однозначно засвідчують, що держава не може залишатись осторонь цієї багатомільйонної категорії виробників і має забезпечити підняття їхнього правового, податкового, соціального статусу на рівень, не нижчий за інші категорії сільськогосподарських товаровиробників.

– Як держава сьогодні дбає про ОСГ?
– Держава останнім часом спрямувала певну фінансову підтримку у тваринництво. Це доплата за збереження молодняка, компенсація вартості закупівлі доїльних апаратів тощо. На місцях у деяких регіонах також виділяють невеликі кошти з обласних бюджетів. Тобто, триває реалізація державної політики, спрямованої на збереження та розширення поголів’я молочного стада і збільшення продукції тваринництва.

– Останнім часом висловлюється думка про необхідність переведення частини особистих селянських господарств до категорії сімейних фермерських господарств. Чим це зумовлено?
– Якщо ми прагнемо розвивати та модернізовувати сільськогосподарське виробництво, запроваджувати стандарти ЄС, то всі виробники сільськогосподарської продукції повинні мати єдине законодавче поле для організації своєї діяльності і працювати в рівних податкових умовах. Отже, особисті селянські господарства мають поступово змінювати статус фізичних осіб і реєструватися як юридичні особи.
Де-факто більшість із них і сьогодні вже є сімейними фермерськими господарствами. Працюють на двох, а інколи й більше гектарах землі (коли відбувається приєднання паїв), мають із десяток корів, пораються всією родиною. Але де-юре вони залишаються особистими селянськими господарствами, отже, користуються іншою системою оподаткування, мають організаційні та фінансові проблеми при збуті продукції переробним та іншим підприємствам, які є юридичними особами.
Для початку треба створити пільгові умови реєстрації, спрощений облік і чітку та прозору систему оподаткування, яка показувала б, що бути зареєстрованим сільгоспвиробником вигідно.

– Яким критеріям мають відповідати ОСГ, щоб перетворитися на сімейні фермерські господарства?
– Виробляти сільськогосподарську продукцію не лише для забезпечення потреб своєї сім’ї, а й як товар. Друга ознака сімейного фермерського господарства полягає в тому, що вся робота виконується членами родини – без найманої робочої сили. Хіба що можливо передбачити виключення для сезонних робіт, особливо збору врожаю, коли тимчасово можна залучати найманих робітників, однак в обмеженій кількості.

– Яку вигоду матимуть ті ОСГ, які переформатуються на фермерські господарства сімейного типу?
– Наші дослідження свідчать, що особисті селянські господарства, які намагаються збути свою продукцію, втрачають 6-10% доходу в порівнянні з фермерськими господарствами. Крім того, фермери зможуть отримати більший доступ до кредитних ресурсів. У європейських країнах, зокрема в Польщі, створені та ефективно діють так звані Європейські аграрні фонди розвитку сільської місцевості. Нам теж треба зорієнтуватися на такі підходи, на створення такого фонду.
Необхідно ухвалити державні програми підтримки розвитку сімейних фермерських господарств. Встановити преференції щодо їхнього оподаткування, бо цій категорії сільгоспвиробників працювати набагато складніше, ніж великим агрохолдингам, які займаються виробництвом високодохідних технічних і зернових культур. Також бажано передбачити спеціальний напрям, спеціальний бюджет і спеціальну програму підтримки створення саме сімейних фермерських господарств. Приміром, чітко записати, що підтримка діє впродовж перших трьох-п’яти років при переході від статусу особистого селянського до статусу сімейного фермерського господарства. Це був би економічний механізм, окрім податкового, який стимулював би цей процес.

– На вашу думку, скільки нинішніх ОСГ фактично вже змінили свій статус?
– Можна припустити, що сьогодні таких не менше 20%.

Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ,
Національний прес-клуб
з аграрних та земельних питань