Село престижу

Дивишся на все це, таке сучасне й охайне, і думаєш: ось якими мають бути всі наші села.

Чому тридцять років поспіль селяни обирають головою одну й ту саму людину

Села Петропавлівсько-Борщагівської сільради Києво-Святошинського району знаходяться просто через дорогу від Києва. Цим нібито і пояснюється добробут їхніх мешканців. Але зауважимо, що поблизу столиці набереться ще із десяток сільрад, а таких, що оточують великі міста України – сотні, однак не кожна має бюджет, який би дорівнював бюджетові цілого району. Не кожна будує власним коштом об’єкти соцкультпобуту, пильнує за правопорядком силами власної «міліції».

Різноманітні котеджі та садиби сіл Петропавлівської Борщагівки та Чайки, які входять до однієї сільради, могли би скласти конкуренцію забудові відомої Конча-Заспи – маєткових містечок, де оселився політико-бізнесовий бомонд. Поруч із малоповерховими будиночками з року в рік тут підіймаються і нові висотні комплекси. Жити в них так само престижно, як і в котеджах. Ось і росте житловий сектор, наче з води.

А у старому селі живуть собі та порядкують у своїх нехитрих господарствах люди, які пам’ятають чимало про минулі часи. Про ті ж 80-ті роки минулого століття, коли на посаду голови сільради було обрано профспілкового працівника місцевого заводу Олексія Кодебського. Села тоді були як села по всій країні – з одвічними проблемами доріг, газифікації, водопостачання тощо.

Бізнесу ставили умову: реєструватися у селі

- Коли почав працювати, зіткнувся з тим, що скарбниця сільради майже порожня. Якщо чогось потребував, то ходив із поклонами до голів колгоспів та радгоспів. Ну, як за таких обставин ремонтувати дороги, прокладати газ, ремонтувати школу, будовану ще в 1939 році? – згадує Олексій Іванович Кодебський, голова Петропавлівська-Борщагівської сільради, а нині ще й голова районної та заступник голови обласної організацій Асоціації сільських та селищних рад.

От і вирішила тоді очолювана ним сільрада шукати можливості, аби наповнювати бюджет самотужки. Ще наприкінці 80-х років почали залучати на свою територію підприємців, але ставили їм умову – реєструватися у сільраді. Відтоді Петропавлівсько-Борщагівська сільрада поступово перетворювалася з дотаційної на прибуткову. Сьогодні на її території діє понад 500 підприємств різних форм власності, які й наповнюють 90% бюджету.

- Тепер моїм колегам, головам сільрад, легше, - каже Олексій Кодебський. – Згідно із законом про бюджет на 2012 рік органи місцевого самоврядування дістали право отримувати податки від підприємця, що працює на їхній території, навіть у випадку, якщо його бізнес зареєстрований за іншою адресою.

Життя за генпланом

- Та чим більше заробляємо, тим більше відраховуємо, - скаржиться голова. - Район і область торік отримали від нас 6 млн 700 тис. гривень, а нам лишилося 2 млн 600 тисяч. Має ж бути навпаки, адже нам є на що витрачати ці кошти. Он, населення зросло до восьми з половиною тисяч, а держава продовжує фінансувати нашу бюджетну сферу на рівні 2000 року, коли в селах жило п’ять тисяч. Та й де ті гроші? Кошти на ремонти, реконструкції, будівництво закладів освіти й медицини у потрібних обсягах хіба що передбачаються. Давно покладаємося лише на себе. Так, десять років тому власним коштом завершили третю чергу школи – побудували актовий зал, їдальню, спортивний зал, поставили автономну котельню, а три роки тому звели дитячий садочок «Малятко», який відвідує понад 100 дітей. Крім того, на утримання школи сільрада виділяє майже 2 мільйони гривен щорічно, ще стільки ж на утримання дитсадка.

Залишилось іще реконструювати амбулаторію, побудувати центр дозвілля для дітей і молоді, бо Петропавлівська Борщагівка не має навіть клубу. Запланували будівництво нової сучасної дороги, яка з’єднає два села. Назріла й проблема будівництва ще одного дитячого садочка на 150 місць - уже сьогодні молоді батьки, щойно в них народилося немовля, поспішають стати у чергу за місцем. Поблизу річки Нивка (яка поки що відома лише тим, що в неї скидаються каналізація та сміття) генеральним планом розвитку територій сільради передбачено створення рекреаційної зони – з набережною, амфітеатром і дитячим кафе.

Коштом сільради

Олексій Іванович з гордістю демонструє план рекреаційної зони, який розміщено у залі сільради для ознайомлення громади, показує проекти нового дитячого садка та реконструкції старої будівлі амбулаторії, які вже виконані на замовлення сільради фахівцями з Житомира. З такими амбіційними планами голові знадобився заступник із будівництва. Його роботу, а ще діяльність юриста, без якого у сучасному світі складно вести справи, сільрада оплачує за рахунок позабюджетних коштів.

Сама будівля органу місцевого самоврядування на тлі чепурних приватних котеджів виглядає не гірше. Сучасний дизайн, гранітні сходи, у холі - плазмовий екран для інформування під час громадських заходів. Неподалік на майданчику чекають на роботу власні трактор та автобус.

За сільрадою – той самий дитсадок, побудований за спецпроектом. Олексій Іванович по-господарськи обійшов його затишні кімнати, з задоволенням показуючи нам не тільки оздоблення та обладнання, але навіть яскраві тарілочки з мультяшними героями, з яких полюбляє їсти малеча, та й повіз до місцевих спортивних об’єктів.

Похвалитися і справді є чим. Біля загальноосвітньої школи - стадіон зі штучним покриттям, є і трибуни. Тут навіть у зимовий день тренуються футболісти – члени місцевої команди, переможниці першості району. В області вона посіла друге місце, але можна з упевненістю сказати, що «друге» – справа тимчасова, бо в школі у спеціалізованому футбольному класі підростають нові кадри.

Показуючи два тенісні корти та малий спортивний майданчик зі штучним покриттям, голова невтомно перелічує земляків, які відзначилися у змаганнях з лижного спорту, плавання, кікбоксінгу. Щоб спортсмени утрималися на селі, сільрада кому допомогла купити квартиру, кому виділила земельну ділянку, кому створила умови для роботи секції чи виплачує з позабюджетних коштів зарплату. Спонукає голову до того одне: щоб сільська молодь не кількістю випитого пива чи викурених цигарок вихвалялася один перед одним, а м’язами і перемогами.

Самоврядування - під власною охороною

Щорічно виділяє сільрада кошти і на утримання власної народної дружини, імовірного прототипу муніципальної міліції. Державні правоохоронці спочатку поставилися до п’ятьох чоловіків, які входять до патруля «Дельта плюс», з недовірою. Тепер співпрацюють. До речі, підрозділ, розташований у Чайках, можна викликати телефоном будь-коли протягом доби. Приїдуть вчасно, оскільки мають автомобіль, який сільрада надала у користування.

Потреба сільської громади у коштах є завжди, проте місцевий бюджет не гумовий. От, приміром, будуються люди на нових ділянках. Невже сільраді знов засукувати рукави і шукати гроші на прокладання нових доріг, комунікацій? Рішення було знайдено ще десять років тому: забудовникам нових ділянок пропонували об’єднуватися у кооперативи. Відтак сільрада отримала можливість вирішувати найнагальніші питання загалу.

Піклуючись про подальші потреби громади, голова висловлює невдоволення тим, що останнім часом сільради позбавили деяких повноважень. Скажімо, позаторік право контролювати забудову приватного сектора передали до облрад. У селі відтоді не бачили жодного інспектора, який би відстежував, чи за проектом розташовано вигрібну яму, чи не захопив господар земельної ділянки частину дороги, чи дотримується забудовник протипожежних норм тощо. Позбавили сільради й права контролювати перепродаж ділянок. До кого апелювати, щоб сплатили борги за податками на землю? Забрали до району й право оформлювати технічні паспорти забудовників, а отже, і можливість заробляти.

Під час останніх, одинадцятих для Кодебського, виборів його суперники шукали на нього компромат, закидали зловживання посадою, та все одно 76% селян віддали голоси за діючого голову. Мабуть, тому, що він не ототожнює надходження до бюджету з вмістом власних кишень, а справою свого престижу вважає вкладання коштів у рідне село та земляків.
У 2010 році Петропавлівсько-Борщагівська сільрада вийшла переможцем всеукраїнського конкурсу «Населений пункт найкращого благоустрою та підтримки громадського порядку».

Олена Сухорукова

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.