Поросячий розпродаж: продавець стежить, щоб не витягли жмут сіна, а покупець шукає замурзаних поросят

6-1.jpg

27/11/2013

Кожне село має свої традиції. Деякі утверджувалися десятиліттями. Наприклад, у Новому Дворі Турійського району на Волині здавна щоосені і щовесни по неділях вирує свинячий базар.


Про нього знають не тільки на Турійщині, але в Локачинському та Рожищенському районах. Притому базарування тут розпочинається о четвертій годині ранку, коли прискіпливі покупці придивляються до поросят, підсвічуючи ліхтариком.
– Усе утвердилося якось саме собою, – розповідає Лариса Дубінчук, голова Новодвірської сільської ради. – Коли був колгосп, то в центрі села торгували продовольчими та промисловими товарами. Але помалу власники тварин почали привозити поросят. Так і зародилася традиція свинячого базару. Сказати, яка ціна на них буде того чи іншого року, ніхто достеменно не може. Минулого доходила до 900 гривень. Цього вона виявилася чи не найнижчою – 350-400 гривень за пару. У багатьох позаливало ділянки картоплі (а на Поліссі в основному свиней годують картоплею і зерновими), відтак і ціна на поросят низька. Але люди радіють і такому доходу.  
Керівник громади каже, що привозять свиней на базар автомобілями і кіньми у спеціальних ящиках, застелених сіном чи соломою. В один день може з’їхатися двадцять продавців. Торги тривають з четвертої до дев’ятої ранку.
По Новодвірській сільській раді в індивідуальному секторі утримується аж понад тисячу свиней. У деяких господарствах по десятеро голів. Селяни кажуть, що їхні хрюші вирощені на натуральних харчах. Адже псувати марку якісного м’яса і сала різноманітними добавками вони не хочуть.
Тетяна Крицун із Дожви також не перший рік утримує свиноматок.
– Зараз у господарстві десятеро свиней, – каже Тетяна Григорівна. – Треба ж якось виживати. Працювала в Турійську кухарем, згодом у колгоспі. А нині у власному господарстві клопотів вистачає. Маємо коня, корову, свиней, биків, гусей, обробляємо шість гектарів землі. Свиноматок утримуємо зазвичай дві, щоб опорос був весною і восени. Цього року не поталанило: за 400 гривень віддавала парочку поросят віком вісім тижнів. Доводилося і назад з таким «крамом» повертатися, а наступної неділі знову везти. Але якось уже звикла їх годувати, бо ж і моя мама їх утримувала. На грошах від поросят не розбагатієш, але підтримка є.
Найкраще, вважає жінка, продавати дорослих свиней не живою вагою (цього року ціна впала до 16 гривень за кілограм), а забійною. Тушку можна спродати навіть по тридцять гривень за кілограм. Жінка каже, що нині смаки покупців змінилися: хочуть м’ясну породу. Хоча колись селяни гордилися, що могли виростити сало завтовшки… шість-десять пальців.
Відійшла в минуле і традиція збиратися ввечері на свіжину. Тетяна Крицун пригадує, як її батьки колись запрошували всіх сусідів на свіжу юшку з часником і лавровим листом, на жирні шкварки з квашеною капустою та огірками. Тепла розмова відбувалася під чарчину. Тепер уже не так. Збираються тільки найближчі люди.

Куці ноги в поросяти – буде добре сало в хаті


Ринок у містечку Тлумач на Івано-Франківщині. Сюди звозять поросят із Тернопільської, Чернівецької, Івано-Франківської областей. «Куві-ік, куві-ік», хрю-хрю», – подають голоси малята, просуваючи рожевенькі рильця у щілинки дерев’яних ящиків, які місцеві господарі називають «койці».
– Беріть, не пожалкуєте, поросятка двомісячні, гарненькі, жваві, добре їдять, гарне м’ясо будете мати, – просить господиня, що приїхала з Монастириського району, що на Тернопіллі.
Ветеринар Василь Гуцуляк, із яким я пішла на ринок, примруживши очі, хвилин п’ять дивиться на малят, кладе на вагу.
– У місяць порося важитиме 7-8 кг, а у два – 13-15, – каже повагом. – Аби вибрати гарну свинку, треба знати, для чого вона вам. Якщо хочете швидко відгодувати і мати добре грубе сало, то варто вибирати кругленьке поросятко, що зовні на м’ячик схоже, із трохи приплюснутим рильцем та короткими ногами. Якщо ж плануєте довше свинку потримати та мати м’ясо, треба брати поросяток дещо продовгуватих, які, можливо, й виглядають незграбними, зате мають довгі, міцні ноги. Як правило, такі малята дуже рухливі та голосно кувікають.
У здорових поросят тулуб довгий і прямий, широка спина, блискуча дрібна щетина, у хворих – спина ввігнута, живіт відвислий. Якщо порося здорове, хвіст у нього сухий і чистий, скручений калачиком, якщо хворе – опущений, мокрий, облізлий. Ще слід послухати, як свинка дихає. Василь Гуцуляк виймає тваринку з ящика, підіймає її догори та вслухається, чи немає хрипів.
Найбільшим попитом на ринку користуються маленькі кабанчики. Вони коштують від 300 до 350 гривень. «Дівчат» купують менш охоче. Вони на 20-50 гривень дешевші. Продавці пропонують узяти одразу дві-три тваринки. При такому гендлі можна отримати знижку до 50 гривень.
– Купувати поросят восени вигідно, – мовить домогосподарка Олена Білик з Коломийщини, яка щороку бере на відгодівлю кількох маленьких свинок. –Можна дешевше купити корм, а як є в стайні корова, то два місяці поросятам буде добра їжа.
– Подбати варто і про утеплення місця у стайні, де житиме поросятко, – навчає пан Гуцуляк. – Для цього згодиться солома, сіно, тирса. Якщо маленьке рильце буде в теплі, то тваринка і їстиме краще, і вагу хутко набиратиме. А ще поросята добре приживаються у тих господарів, в яких у стайні є корова або кінь. Бо від цих тварин йде велике тепло. Десь протягом місяця від часу купівлі поросяті треба давати багато молока, годувати по п’ять-шість разів на добу. Згодом переходять на два-три годування. У раціон вводять варену картоплю, натертий кормовий буряк, комбікорми, різні каші.

Сабіна РУЖИЦЬКА

Зображення: 

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.