Микола Фурсенко: «Чекаємо, коли сільрадам повернуть повноваження»

4-1.jpg

27/11/2013

То є воно чи ні, те місцеве самоврядування? Чимало наших громадян зневірилося у ньому та чекає, що їхню долю вирішить хтось згори. Іншої думки Микола Фурсенко, голова Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад (ВАССР), голова Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.


– Миколо Івановичу, що ВАССР вдалося зробити за цей рік?
– Розумію, що багато хто наразі скептично посміхнеться, але цього року держава, як ніколи, чимало уваги приділяла сільським територіям та громадам. Особливо активно співпрацювали з Міністерством агрополітики. Звичайно, пересічні селяни цього поки що не надто відчувають, але виконана робота дасть результати найближчими роками. Ми знаходимось напередодні реформування місцевого самоврядування. Відповідна Концепція розроблена, і чекаємо на її підписання Президентом України. Наша задача – підготувати людей до реформи, щоб вони зрозуміли, що чимало залежатиме від них. Повноваження місцевого самоврядування будуть розширені, територіальні громади самі вирішуватимуть, як їм жити і працювати.

– Зараз сільські ради навіть не можуть розпоряджатися прилеглими територіями...
– Сільські громади обділені. Часто селяни останніми дізнаються про те, наприклад, що поруч із їхнім селом планують побудувати якийсь завод. Сподіваємося, що після реформування їм ці повноваження повернуть. Взагалі, основою розвитку сільських територій має бути земля, якою повинна розпоряджатися громада. Більшість колишніх колгоспних дворів (а вони в основному знаходяться за межами сіл) не використовується. А це ідеальне місце для розміщення об’єктів підприємництва та збільшення надходжень податків до місцевого бюджету. Їх слід включити в межі населених пунктів.

– Велика біда наших сільських рад – відсутність кваліфікованих кадрів.
– Це насправді велика проблема. За умов, коли органи місцевого самоврядування у роботі керуються більш ніж 700 законами України, указами Президента, урядовими документами, а в штаті  немає ні юриста, ні економіста, про ефективну роботу годі й думати. Хоча добробут села залежить виключно від того, як спрацюють на місцях. Отримати ж потрібних спеціалістів ми можемо, лише повертаючи до села молодь. Але для цього належить забезпечити її житлом, роботою, запропонувати добрі дитсадочки і школи.

– Якось ви казали, що в багатьох селах, зокрема на Черкащині, ніхто не хоче працювати на посаді сільського голови.
– У нас понад 11 тисяч сільських та селищних рад і левова частка їх знаходяться у вкрай важких економічних умовах. Лише 5% громад можна вважати самодостатніми. Усі інші дотаційні. А коли грошей немає, то як розвивати інфраструктуру, соціальні програми? Тому деякі мої колеги сприймають свої посади як профанацію. Ось коли ми почнемо формувати бюджет знизу, тоді в Україні і почнеться реальне місцеве самоврядування.
Ще одна проблема: багатьом селам немає куди розвиватися – через невизначеність меж, відсутність планування. Розробити генплан самі села не можуть не можуть – не мають коштів.

– Яким чином можна посилити роль громад, сільських голів?
– Сьогодні голова позбавлений права голосу. З нього тільки питають: райрада, райадміністрація, сила-силенна перевіряючих. Реформа передбачає значні повноваження сільських рад, натомість райадміністраціям нададуть інші повноваження.

– Що, на вашу думку, потрібно зробити, аби покращити добробут селян?
– Насамперед, розвивати підприємництво. При реорганізації КСП багато сільських громад залишилось без базових сільгосппідприємств, які забезпечували місцевий люд робочими місцями. В Україні нині потужний аграрний сектор, але це мало позначилося на якості життя селян, тому що великі виробники не беруть участі у житті громад. Запорука відродження села – розвиток дрібних та середніх господарств, які обробляють 30% українських земель.
Поставлене завдання створити такі умови, щоб селяни мали можливість працювати на власних паях. Бо люди хочуть обробляти землю! Нам вкрай необхідно сьогодні сформувати на селі середній клас, підтримати фермерів і одноосібників. І допомогти у цьому покликані сільськогосподарські кооперативи. Ці об’єднання зможуть на більш вигідних умовах збувати продукцію, закуповувати необхідну техніку та обладнання.

– Але ті, хто вже створив кооперативи, скаржаться на недосконале законодавство, податки.
– Справді, кооперативи звільнили від ПДВ, а податок на прибуток залишили. Це ніби стояти на одній нозі. Малим підприємствам і так вкрай важко конкурувати з великими холдингами. Сподіваємося, що відповідні поправки до законодавства будуть прийняті. Проте не варто зосереджуватися лише на виробництві сільгосппродукції. А сфера обслуговування? В селі потрібні магазини, майстерні, пекарні. Це теж прибуток. У деяких місцевостях є можливість розвивати зелений туризм, але для цього потрібен сучасний підхід. Треба вивчати закордонний досвід, залучати курортологів. Коротше кажучи, хто хоче працювати, той шукає можливості, а хто ні – відмовки.

Інна Погорєлова