Колись посада ланкова була однією з найпочесніших у селі...

12-1.jpg

24/07/2013

У той повоєнний засушливий рік у Широкій Долині Великобагачанського району на буряковій плантації працювали переважно вдови та матері солдатські. Головним знаряддям у жінок були сапи та лопати. Формували густоту сходів. Саме тоді на ділянці, де працювала одна з колгоспниць, і відзначилася її донька Соня…


Дівчина вправно розпушувала міжряддя, виполювала слабкі рослини. Бувало й так, що якась із полільниць занедужає або з іншої причини не може стати до роботи. Софія в обідню перерву чи по закінченні робочого дня береться до її рядків. Дивлячись на дівчину, й інші жінки ставали поруч.
А коли впоралися з урожаєм, у хату, де зібралися жінки, пришкутильгав поранений на війні бригадир. Подякував за роботу, обвів поглядом присутніх та промовив: «Ланкова, спасибі їй, за віком та станом здоров’я проситься на заслужений відпочинок. Назвіть, кому ви довіряєте бути її наступницею».
Софія Макарівна і сьогодні відчуває, як тоді опинилася на перехресті людських поглядів. На якусь мить у хаті запала тиша.
– Соню! Соню! – почулися голоси.
Відтоді і до виходу на пенсію Софія Макарівна нікому не поступалася своєю посадою. Вдача в жінки така, що не любить пасти задніх. Для неї робота в полі була чимсь більшим, ніж просто заробіток.
Якщо вийти на околицю Широкої Долини і подивитися у той бік, куди по вечорах ховається сонце, то за кучерявою лісосмугою можна побачити село Петрівці сусіднього Миргородського району. Поля там рівні, хоч у гольф на них грай, земля – кольору воронового крила, масна і розсипчаста, як гречана каша. Не випадково саме там розташована державна сортовипробувальна дільниця. Знаний у районі керівник відділення «Дібрівський конезавод №62» державного підприємства «Конярство України» Микола Радченко з вдячністю згадує, як, подібно солдатові, проходив там школу молодого агронома. На дільниці збиралося усе краще, що на той час вважалося передовим досвідом. Зрозуміло, що не могла таким багатством знехтувати допитлива ланкова з сусідньої Широкої Долини.
Бригадиром на сортодільниці працював пошматований на війні кулями та уламками Олексій Кириченко. Він добре знав свою справу. Охоче допомагав Соні визначати потребу в азотних, фосфорних та калійних добривах, у яких співвідношеннях їх змішувати та вносити у ґрунт, навчав інших премудростей господарювання на полі.
Для ланкової то було щось схоже на уроки у вечірній школі. Софійка виявилася здібною ученицею.
А невдовзі ланкова Софія та бригадир Олексій на рушник стали. На грудях молодого виблискувала медаль «За бойові заслуги», в молодої – медаль «За доблесну працю». Випадково чи ні, а в поєднанні їхніх доль було щось символічне.
– Щоб нагорода була не останньою! – побажав тоді голова колгоспу зніяковілій  молодій. Схоже, Софія сприйняла побажання всерйоз. Невдовзі її нагородили орденом «Знак Пошани». У 1966 році ланка зібрала найвищі в районі врожаї цукрових буряків і кукурудзи. В числі інших трудівниць, а в ланці працювали 42 жінки, ланкову удостоїли ордена Трудового Червоного Прапора. Пам’ятним для Софії Макарівни видався 1975 рік. Вона стала першою у селі жінкою, яку нагородили найвищим на той час у країні Орденом Леніна, а в 1981 році одержала другий орден Трудового Червоного Прапора.
У 1967 та 1971 роках Софію Макарівну обирали депутатом Верховної Ради України, а впродовж 1977-1985 років вона представляла інтереси земляків у Полтавській обласній раді, була членом Республіканської ради ветеранів війні і праці, брала активну участь у громадському житті села і району. Незмінною залишалася тільки її посада ланкової.
У кожного власна доля. Та честь і шана приходять до людини разом із великою працею, переконана Софія Макарівна. Вона й сьогодні, у свої 82 роки, непосидюща. Не промине, щоб обговорити з сусідками останні новини.
На запитання, чи подобається колишньому членові Верховної ради Української Республіки діяльність теперішніх депутатів, Софія Макарівна довго гортає сторінки пам’яті, морщить лоба. «Мені їх жаль!» – тільки й сказала. І в нас не було чим їй заперечити.

Леонард НІКОЛАЄНКО

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.