Рух в обох напрямках

24/07/2013

На сайті однієї з потужних аграрних областей України – Полтавської – триває опитування: «За яких умов Ви б переїхали в село?» Результати досить оптимістичні. З 64 добровільних респондентів ні за яких умов не покинули б міста лише 20 осіб. 44 морально готові змінити міський комфорт із гарячою водою, централізованим опаленням, продуктами у крамниці через дорогу від помешкання на тишу, свіже повітря та харчі з натуральним смаком. Для 17 осіб значення має хороша робота, 13 – наявність житла, 7 – вища, ніж вони мають зараз, зарплата, троє згідні стати селянином за умови одруження, 4 – не проти за будь-яких умов.
А що ж маємо у зворотньому напрямку? Ми звикли до того, що селяни, особливо молодь, прагнуть виїхати у місто, де більше можливостей проявити свої здібності, заробити, кращі побутові умови. Проте, за соціологічним опитуванням, проведеним Інститутом Горшеніна серед 2000 респондентів віком від 18 років (123 села у 24 регіонах України), виявляється, 70% не хочуть покидати рідні села.
Мають бажання переїхати до міста 16%, до іншого села – 1%, за кордон – 6%. У той же час серед опитаних за останні 10 років з села до міста переселилися менше 3% респондентів, з села до села – 4%, за кордон – менше 2%, з міста до села – понад 6%. Цікаво, що кожен другий український селянин проживає у своєму населеному пункті з народження.
Це добре чи ні – така осілість? Мабуть, так, бо наші люди прив’язані до своєї малої батьківщини. Погано те, що, за даними дослідження, третина сільських жителів вважає, що, їх село зупинилося у розвиткові, а кожний четвертий переконаний, що воно деградує. Що ж маємо робити, якщо не плануємо полишати своєї батьківщини? Перш за все, припинити надіятися на чиюсь милість, гуртуватися і діяти. І все вийде.

Олена Сухорукова