Суди про людину по справах її

15/08/2012

Коли заходить мова з нашими читачами про зміст газети, тільки й чуєш: «Аби була без політики». Втома від перегонів, реклами, плакатів, листівок та бюлетнів набула в нашій країні стійкої ознаки. До того ж слово «політика» люди вже давно ототожнюють із хитрощами та брехнею. От тільки як відмежуватися від неї, політики?
Останнім часом широкого розповсюдження набув вислів, який приписують Вінстону Черчилю: «Хоч ви і не займаєтеся політикою, політика все ж вами займається». А хіба ні? Приміром, ви віддали голос за якогось кандидата, бо кум теж за нього голосував. Або вам подобаються риси обличчя людини, яка дивиться з плакатів. А які справи стоять за цією людиною, ви поцікавилися? Як проявила себе її політична сила у Верховній Раді чи на місцевому рівні? Як правило, ми цього не знаємо, бо ж політикою не цікавимося! А коли вже після виборів роздивимося – ба, знов не тих обрали!
З подібною ситуацією я стикнулася на рівні сільських і селищних рад, де голів обирали за принципом приналежності до політичної сили. А що сталося згодом? Деякі голови, щойно змінилася влада, перестрибнули до іншої партії. Хтось набиває власні кишені і йому байдуже, яку партію від компрометує. Хтось пасивно споглядає за руйнацією рідного села, бо політика для нього стала лише містком до посади. Мудро вчинили лише ті сільські жителі, які обирали на голову активну та небайдужу людину, не дивлячись на її політичні симпатії. От і вийшло, що партія, яка її висувала, вже зійшла з дистанції, а село розвивається.
Життя не припиняє вчити: суди про людину по справах її. Тож, здається, саме час починати цікавитися політикою.
Олена Сухорукова