Чудодійне молоко вилікувало юриста від небезпечної хвороби

6-1.jpg

26/06/2013

Знаєте, як дізнатися, чи матиме молоко специфічний запах? Виявляється, достатньо потерти у кози за вухом. Цю та багато інших премудростей опанувала жителька             м. Українка Обухівського району Київської області Лідія Раневська, пройшовши шлях від новачка до майже професіонала. Зараз вона утримує 15 кізок.


– Якби мені раніше сказали, що я, справжня городянка, ще й юрист за фахом, колись вирощуватиму кіз, – розповідає вона, – ніколи не повірила б. Але доля розпорядилася саме так. У 2002 році мені поставили діагноз «рак шлунка». Сказали, що жити залишилось від сили місяць-півтора. Ось тоді я поглянула на своє життя іншими очима. Власне, повністю переоцінила чимало речей. Я втратила понад двадцять кілограмів – шкіра та кістки. Хіміотерапія практично повністю вбила імунітет. Саме тоді старенька лікарка з нашої дільниці порадила пити козяче молоко: «Хочеш жити? Віднови свою імунну систему». Вона розповіла, що колись в Альпах, у Швейцарії, існував санаторій, де лікували виключно продукцією козівництва: молоком, сироваткою, сиром, сметаною, і це давало непогані результаті. Я почала цікавитись, виявилося, що деяким онкохворим справді вдалося вижити завдяки козам! Особливо цілющим є молозиво, яке виділяється у перші три дні після окоту. Тоді я прийняла рішення переїхати з великого міста до маленького містечка, у приватний будинок, щоб розводити кіз. Минуло 10 років. Як бачите, я живу попри всі прогнози! Нормально себе почуваю – при зрості 1,73 метра моя вага приблизно 67 кг. Операція вже не потрібна, хвороба у стані ремісії.
– А що такого надзвичайного у козячому молоці?
– Воно засвоюється організмом людини набагато краще, ніж молоко інших тварин – на 98 відсотків. Імунологи «за» козяче молоко, якщо організм ослаблений, якою не була би причина. Не секрет, що в тих місцевостях, де розводять кіз, діти майже не хворіють на застуду, бронхіти. У них міцний імунітет від народження. Я на власному досвіді переконалася, що цей продукт лікує будь-які запальні процеси. Мама моєї подруги страждала від тромбів на ногах, численні виразки майже не загоювалися. Після прикладання марлі, вмоченої у свіже молоко, вони затягувалися чи не на очах! Також козяче молоко допомагає втомленим очам, які цілими днями дивляться у комп’ютер: щоб підгодувати сітківку вітамінами, треба закапувати по 2-3 каплі у кожне око на ніч.
– Наскільки клопітно тримати цих тварин? Кажуть, вони примхливі та вибагливі.
– Це неправда, однак варто знати, які умови потрібні тварині. Якщо їй добре живеться, вона буде дуже вдячною, повірте! Це справжня годувальниця, яку можна сміливо називати «коровою для бідних»: величезного приміщення не потребує, всеїдна, без проблем переносить температуру до 10 градусів тепла взимку та щодня дає до 8-9 літрів молока. Коли в Лубнах почали розводити зааненську породу кіз, багато селян позбулися корів, бо козу тримати набагато простіше, а молока родині вистачає. А от коли кози інколи вередують з приводу їжі, то в цьому повною мірою винен господар. Розумієте, якщо козеняті ніколи не давали моркви, буряка або гарбуза, то воно не буде їсти ці овочі в дорослому віці, бо просто не знатиме, що це таке. Тому змалечку козу маєте привчати до найрізноманітнішої їжі, хоч потрошки – щоб смак закарбувався у пам’яті.
– Що саме їдять кози?
– Практично все, що є у приватному сільському господарстві: сіно, комбікорми, гілки верби, осокору і клену, силос, цукровий та кормовий буряк, гарбузи, дрібну картоплю та моркву, огірки, помідори, патисони, капусту, макуху, овес, віку, конюшину, люцерну… Навіть соснові гілки! Треба просто подрібнити їх січкаркою та давати по 150-200 грамів на день. Їдять із задоволенням! До речі, гілля з південної сторони дерев багатше на каротин та інші вітаміни. На зиму завжди запасаємо для кіз червоноплідну горобину, шипшину, готуємо гичку – це верхня частина кормового буряку, бадилля. Треба його подрібнити, трошки посолити та утрамбувати в бочку. Майже, як солоні огірки. Потім додавати до основного корму.
– Звідки такі досконалі знання?
– Мене настільки захопило козівництво, що я буквально від нього фанатіла! Постійно дзвонила до жінки, яка продала мені перших кізок, про все розпитувала. Потім додався власний досвід. Якщо чесно, то мені, так званій «асфальтній людині», спочатку було дуже тяжко у приватній садибі. Під ногами земля, улюблені підбори не взуєш… Ви б знали, яким поглядом проводжали мене місцеві жителі, коли я з новою зачіскою та модним кольором волосся вела на пашу своїх кізочок! А зараз до мене навіть за порадами ходять, наприклад, як бринзу робити.
– І як?
– Без оцту. Замість нього як окислювач використовую шлунок тварин. Його треба висушити та перемолоти на кавомолці. Однієї чайної ложки порошку вистачає на 6 літрів молока, – і виходить чудова бринза. Після бринзи залишається маслянка, з якої можна виготовити сир. Сироватка – це чудове пійло для молодняка, та й людям корисно. Дуже часто й у великих обсягах молочну продукцію беруть для діточок. До речі, є покупці, яким подобається самим собі робити той самий сир чи бринзу – я не проти, допомагаю.
– У багатьох людей кози асоціюються з поганим запахом.
– Ще лише міф, який виник через поганих господарів. Якщо тварина доглянута, вона не пахне погано. Коли мої вихованці йдуть вулицею, сусіди милуються: чистесенькі, біленькі, з акуратними копитцями! А ви в курсі, що козам треба регулярно робити «педикюр»? Чистити копита, коли вони забиваються брудом, підрівнювати, підрізати… Якщо у кози починають боліти ноги, вона дає менше молока. Ще їм подобається масаж спеціальними щітками – стоять, аж очі від насолоди примружують. Знову ж таки, якщо тварина привчена до цього від народження.
– Які умови життя потрібні козам?
– Вони добре почуваються у світлих, провітрюваних приміщеннях. Як я вже казала, якихось особливих умов козам не треба: навіть маленькі козенята легко переносять десятиградусну температуру. В кожної тваринки своя годівниця. Трохи осторонь – ясла для козенят. А ось «татусі» живуть окремо, бо якщо козлів тримали разом із козами, в приміщенні таки стоятиме неприємний запах, який легко переходить у молоко через спожите сіно.
– Тобто, молоко зі специфічним запахом – провина козла?
– Інколи так, але не завжди. Деяким козам запах притаманний на генетичному рівні – їхні залози виділяють багато секрету. Щоб дізнатися про це, достатньо почухати тваринку за вушком: якщо рука пахне, як мита банка з-під молока – це нормально, а ось сильне амбре – вже погано. Ані для пиття, ані переробки таке молоко не годиться.
– А з якими проблемами ви стикалися?
– Нестачею козлів-плідників. Адже кровозмішення неприпустиме, бо призводить до генетичних порушень – народжуються гермафродити або кізки з трьома дійками замість двох. Це не тільки фізична вада: така коза не може розмножуватися, доводиться пускати її на м’ясо. Тому я обмінююся козликами з іншими розвідниками. Раніше у колгоспах були спеціальні журнали реєстрацій, де вказувалась дата запліднення кози та плідник. Я й собі так чиню, щоб випадково не познайомити батька з донькою.
– Як часто треба запліднювати козу?
– Фізично це можливо й два рази на рік, але тоді організм швидко виснажується. Якщо у вас дві кізочки, можна одну запліднювати навесні, іншу – восени, і завжди будете з молоком. Вагітність у кози триває 147-150 днів, близько 5 місяців. Вагітна коза робиться круглою, як куля! Тогенбурзькі, зааненські, горьківські кози окочуються 3-4 козенятами. При цьому вони величенькі, найменше за весь час у мене важило 3400 г.
– А чи є грошова вигода від утримання цих тварин?
– Так. І щодо молока, і щодо м’яса. За сезон козлик набирає 30-35 кг чистої ваги. Козяче молоко та молокопродукція користуються великим попитом на ринку. Але пам’ятайте, що на себе можна брати лише стільки, на скільки вистачить сил. Інколи люди заведуть багато живності, а ради їй дати не можуть. Никає нещасна, брудна. Навіщо ж так знущатися? Краще взяти 2-3 кози, щоб виглядали, як топ-моделі. Знаєте, я дуже пишаюся, що в мене таких модельок 15.
– Не сумуєте за міським життям?
– Анітрохи. Тепер у мене зовсім інші цінності. Поряд із землею людина стає добрішою. Неабияку роль у цьому відіграють тварини: ось, наприклад, мій козлик Глобус уміє так подивитися в очі, що аж ніяково стає. А козу Мар’яну я називаю царицею: вона завжди веде стадо за собою, навіть козли слухаються. Загалом, кози дуже уважні: з першого разу запам’ятовують, де стоїть комбікорм, як відкривається хвіртка. Якось приходжу, а вона відчинена, кормів немає, тільки козиний «арахіс» на підлозі. Тож зневажливо кинуте слово «колгоспниця» я тепер сприймаю виключно, як комплімент.

Наталія Федорова

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.