Зона ризикованого землеробства

26/06/2013

Щорічний недобір урожаю у нас завжди має пояснення: то дощі, то посуха, то безсніжна зима, то весняна повінь. Одним словом, ми живемо в зоні ризикованого землеробства. І це за наших чорноземів і чудових природних умов!
Що ж тоді говорити про Фінляндію, яка знаходиться в зоні, несприятливій для ведення сільського господарства? Тим не менше, завдяки розвитку науки і техніки, сільське господарство там із року в рік нарощує виробництво екологічно чистої продукції. У Швеції, за даними союзу шведських фермерів, один середньостатистичний сільгоспвиробник годує 136 осіб. А міг би, кажуть, і більше. В Ізраїлі, в країні з небагатою рослинністю і нестачею вологи, де південь займають пустеля і напівпустеля, для виробництва сільськогосподарської продукції використовується лише 1/5 частина території. Але й цього ізраїльтянам виявляється достатнім, щоб вирощувати високі врожаї і годувати не тільки себе, а й інші країни. Там же, до речі, від корів отримують найвищі у світі надої молока – в середньому 11-12 тисяч літрів на рік. Не існує поняття «зона ризикованого землеробства» і в Саудівській Аравії, де практично немає земель, придатних для сільськогосподарського використання: від моря до моря – пустелі. Однак ця країна експортує пшеницю в держави Азії та Африки.
Коли в десятку найбільших сільськогосподарських країн входять Китай, Індія, США, Бразилія, Росія, це не викликає подиву, оскільки території цих держав дають можливість їм розвивати аграрні галузі. Присутність же в ній на 8-й позиції Японії заслуговує поваги, оскільки частка орних земель цієї невеликої країни не перевищує 12%. Де ж у рейтингу «найаграрніших» Україна? Вона ділить 28-29 рядки з Республікою Бангладеш.
Час терміново виправлятися.

Мартін Єршов