Чи співатимемо через сто років?

12/06/2013

Наприкінці травня до України завітав всесвітньовідомий фізик, футуролог (від лат. futurum – майбутнє) Мітіо Каку. Впродовж кількагодинної лекції у Києво-Могилянській академій він розповів про своє бачення майбутнього у найближчі сто років.
Так, починаючи з 2020-х років, чіпи електронних комп’ютерів стануть вимірюватися нанометрами (нанометр – одна мільярдна метра), а потім комп’ютери стануть квантовими, їхня продуктивність у тисячу разів перевищуватиме сьогоднішні персональні комп’ютери. Спеціальні контактні лінзи дозволять бачити перед собою не лише реальний світ, а й накладену на них віртуальну інформацію: годинник, навігатор... До 2100 року кожна людина зможе віддавати комп’ютерам-помічникам команди подумки, а у середині XXI сторіччя роботів буде настільки багато, що люди їх навіть не помічатимуть.
З хворобами, у тому числі й раком, боротимуться ще до їхньої появи. Вчені навчаться гальмувати процеси старіння, а завдяки стовбуровим клітинам вирощуватимуть нові органи. Вік людини продовжиться до 150 років, а згодом можна буде ставити питання й про безсмертя. Проте перенаселення не станеться (кількість коливатиметься у межах 9 млрд чоловік), бо народжувати стануть менше.
Відверто кажучи, така перспектива й приваблює, й лякає. Бо якщо все буде так практично зорганізоване, то чи залишиться місце людським почуттям, творчості, які не виміряти фізичними, генетичними та математичними поняттями?
…У день відвідин Києва футурологом на платформі столичного метро купка пенсіонерів співала українські пісні. Гарно співала – на чотири голоси. Одні слухачі зачаровано слухали, інші обмінювалися враженням. Бо хіба може таке залишити байдужим? Ось і подумалося: чи співатимуть наші нащадки, коли перед їхніми очами мерегтітимуть зеттабайти усілякої інформації?

Олена Сухорукова