Не дайте зарости футбольному полю

01/08/2012
На жаль, ми вже звикли до того, що головною темою спілкування молоді, зокрема сільської, є предмети матеріальної сфери: моделі мобільних телефонів чи автівок, заробіток тощо.
А тут, проїжджаючи в маршрутному автобусі, котрий перетинає Києво-Святошинський і Васильківський райони Київської області, мимоволі прислухався до розмови двох юнаків. Вони захоплено обговорювали останні футбольні матчі команди з села Кожухівка. Зауважте, не похід на дискотеку чи до бару, навіть не фінальний матч Євро-2012, який щойно відбувся, а саме гру команди з рідного села, за яку вони самі й виступають.
Мені довелося бувати в багатьох селах різних регіонів країни. Тож виробився певний критерій оцінки якості життя в тому чи іншому малому населеному пункті. Передусім звертаю увагу на спортивні майданчики і футбольні поля. Все заросло травою, ворота перекошені – отже, нікому тут грати. Або ж просто нічого нікому не потрібно. Якщо поле у хорошому стані – значить, є і молодь, і активні люди середнього та старшого віку, яким небайдуже як власне здоров’я, так і майбутнє свого села. Не сперечатимусь – це досить суб’єктивний підхід. Однак пригадую, як років 15-20 тому в чемпіонаті мого рідного району, що на Черкащині, власні команди виставляли чи не всі села. І змагалися як молоді чоловіки, так і сивочолі дядьки, котрим всього нічого до пенсії.
Маю тепер нову звичку. Щосуботи проїзджаючи біля сільського стадіону в Кожухівці, обов’язково позираю на фанерну дошку на узбіччі. Аби потішитися виведеним від руки оголошенням – щось на зразок: «Футбол у суботу о 16.00. Граємо з Глевахою».
Ігор Павлюк