Коли вже той ринок землі?

18/07/2012
На мобільний телефон редакції надійшла SMS-ка: «Коли ж буде отой земельний ринок і Земельний банк? Надрукуйте в газеті, будь ласка». Запитання як запитання, та несподіваним був підпис: «З повагою пенсіонерка».
Стало цікаво, чому пенсіонерку так турбує ринок землі? І ми зателефонували за номером, з якого надійшло повідомлення.
Виявилося, що Ганна Кіндратівна всі роки віддала праці на фермі, де була дояркою. Сьогодні вона тяжко хворіє. Половину пенсії, яка після підвищення на шість гривень ледь дотягнула до тисячі, віддає за ліки. Чоловік – передпенсійного віку, так званий «бюджетник», до того ж сьогодні тимчасово безробітний. Крім однієї жінчиної пенсії, подружжя має один на двох пай у 6 гектарів, який здають в оренду. Обробляти цю землю самотужки вже не симла, а нащадків, яким би ця ділянка була до снаги, немає.
– Тому й хочемо продати свою ділянку і пожити по-людськи, не обмежуючи себе ні в ліках, ні в їжі, – каже Леонід, чоловік Ганни Кіндратівни. – З цієї причини і чекаємо на ринок землі. І буду відвертим: ідею найшвидше продати свій пай виношує в нас багато пенсіонерів.
– А хіба ви не чули, що з початку ринку ціна за гектар буде невисокою, за прогнозами Держземагентства, не більше тисячі доларів? Навіть сьогодні за нормативною, а не ринковою оцінкою гектар коштує в середньому 3 тисячі доларів.
– А ми на будь-яку ціну погодимося. Ті політики, хто кричить, що народ не хоче ринку землі, м’яко кажучи, не щирі або зовсім не знають, чим ми живемо – чи є в нас гроші на лікування, хліб, вугілля, газ та оплату за воду, тариф на яку в нашому селі встановили вищий, ніж в області – 10 гривень за кубометр…
І ці люди, за великим рахунком, праві: хіба не є змістом реформи віддати землю тому, хто здатен її обробляти?
Олена Сухорукова