Страхуйся, хто може!

podsolnuh.jpg

В Україні вирішили реанімувати субсидоване страхування від аграрних ризиків
З 1 липня цього року вступає в дію закон «Про особливості страхування сільськогосподарської продукції з державною фінансовою підтримкою», який, за словами експертів, змінить правила гри на ринку агрострахування і дасть поштовх для його розвитку.
Подібна програма в нашій країні вже існувала і принесла певні результати. Саме під час її дії вдалося досягти рекордних для України за часи незалежності показників щодо застрахованих площ – 5%. Проте у порівнянні з іншими країнами – це крапля в морі. В Канаді, Іспанії ця цифра сягає 60-80%, а за деякими культурами і всі 100 відсотків. З настанням світової фінансової кризи уряд відмовився від субсидування. Та нині ситуація змінилися, тому за цю справу взялися знову, врахувавши при цьому попередні помилки. Хто ж виграє від нововведення?
Фахівці на всіх рівнях наголошують, що агрострахування – невід’ємна умова стабільного розвитку аграрного сектора. Проте самі аграрії налаштовані вкрай скептично і не вірять у прозорість страхової системи. У 2005-2008 роках, коли існувала подібна державна програма, фермерам обіцяли компенсувати 50% від страхового платежу, проте компенсацію отримали не всі: гроші просто до деяких селян не дійшли – «загубилися» дорогою, як, власне, і виплати по ризиках від страхових компаній.
- Справді, траплялися прикрі випадки, через які рівень довіри до страховиків почав падати, – згадує заступник керівника Проекту Міжнародної фінансової корпорації (IFC, група Світового Банку) «Розвиток агрострахування в Україні» Ірина Головко. – Наприклад, у 2002-2003 роках під льодовою кіркою випріли озимі на значних площах, а застраховані ці посіви були від вимерзання. Страхові компанії тоді відмовилися виплачувати страховку. Згодом, аби залучити клієнтів, вони готові були йти на будь-які поступки та повернути довіру непросто.
Новоприйнятий закон враховує уроки минулих років. Він націлений на створення прозорої та зрозумілої системи агрострахування, в якій чітко прописано, що і коли повинен зробити фермер, які документи має надати, в який термін, від яких ризиків страхує та скільки отримає у разі настання страхового випадку.
Водночас новий закон ставить жорсткі вимоги до страховиків.
- Раніше поняття «агрострахування» підпадало під поняття «майнове страхування». Тепер воно виділене в окремий вид, і це вимагає окремої ліцензії для надання таких послуг, – говорить Ірина Головко. – Крім того, страхувати аграріїв за державною підтримкою зможуть лише ті компанії, які є членами Аграрного страхового пулу. Щоб ним стати, потрібно відповідати низці вимог. По-перше, компанія має працювати на ринку страхування аграрних ризиків не менше трьох років, бо неприпустимо, коли її представник не відрізняє конюшину від пшениці. По-друге, страхова компанія повинна обов’язково перестраховуватися, тобто передавати частину взятих на себе ризиків більш потужній компанії, яка працює на міжнародному ринку. Адже аграрний бізнес постійно підпадає під вплив системних ризиків. Якщо, припустимо, одночасне потрапляння усіх машин Києва в аварію фактично не можливе, то стихійне лихо, яке сталося по всій країні – цілком реальне.
Згідно з новим законом, частину ризиків братиме на себе Аграрний страховий пул. Але, щоб він запрацював на повну силу та зміг гарантувати виплати відшкодування, потрібен час і чималі державні кошти. Наприклад, в Іспанії на це пішло 12 років, але зараз їх тамтешня система державного страхування одна з найстабільніших у світі.
Щодо розміру державного субсидування, то тут усе залежатиме від кількості бажаючих застрахуватися. Певні кошти розподілятимуться пропорційно між усіма учасниками програми – чим їх більше, тим меншу суму вони отримають.
На відміну від страхових компаній, які сьогодні можуть застрахувати будь-якого сільгоспвиробника від будь-якого випадку стосовно будь-якої культури державна програма розповсюджується лише на посіви озимих пшениці, ячменю та жита від зимових ризиків.
- Вирішили починати саме з цих стратегічно важливих культур, – пояснює Ірина Головко. – Але це лише перший крок. Наступного року, можливо, за державної підтримки страхуватиметься майбутній урожай, а згодом – інші культури.
За словами експерта, стати учасником існуючої програми просто. Після сівби озимих сільгоспвиробник подає заявку до страхової компанії. Заявку фіксують і в листопаді представник компанії приїздить до аграрія, щоб оглянути посіви. Якщо вони знаходяться у задовільному стані, підписується договір про страхування. Фермер платить страховий платіж і надає в державні органи влади документи про купівлю страховки. Згодом йому повертають частину сплаченої страхової премії. От тільки сільгоспвиробники кажуть, що для них ця процедура вельми складна, мовляв, доки збирають документи для страхової компанії – простоює господарство.
Розуміючи, що з доброї волі мало хто з аграріїв страхуватиметься, законодавці прописали в законі й заохочення. Відповідно до закону, той, хто не оформлюватиме аграрного страхування посівів певної культури, не матиме на неї й інших видів підтримки.
- Так роблять у всьому світі – Америці, Канаді… Адже держава не може постійно бути донором, це шлях в нікуди, – пояснює фахівець. – За статистикою, зернова група потрапляє у стихійні лиха 4 рази за 12 років. Агрострахування дозволить державі перекласти частину відповідальності за збитки, завдані природою, на плечі страховиків чи перестраховиків. Купуючи відносно недорогу страховку, аграрії зможуть отримати компенсацію за недоотриманий врожай. Страхові ж компанії, завдяки доступності агрострахування, зможуть збільшити обсяги діяльності. А все це разом сприятиме стабільному розвиткові сільського господарства у нашій державі. Тобто, у виграші будуть усі.
Цифра
26,5 млн гривень
виплачено за втрату озимих навесні 2010 року. Сума зібраних премій склала 14,4 млн гривень.
З перших уст
Агрострахування – до рук сільгоспвиробників
ЛЕОНІД КИРИЧЕНКО, фермер з Херсонщини, не вірить страховикам:
- У 2008 мені довелося застрахувати сільськогосподарські склади, бо вони були під заставою у банка. Як раз тоді стався буревій, який поздіймав дахи. Звернувся я у страхову компанію. Там змусили зібрати купу документів і врешті-решт… відмовили, оскільки в договорі не було чітко записано, що склади страхуються від буревію. Тому в мене довіри до страхових компаній аж ніякої. На мою думку, вони мають належати самим сільгоспвиробникам і не повинні бути прибутковими. Тоді буде все прозоро, і ніхто не намагатиметься знайти дірки в договорі. А якщо ці компанії йдуть на ринок заробляти кошти, то вони ж будуть докладати усіляких зусиль, щоб виплачувати якомога менше.
Є думка
Добровільно йдуть до компаній середняки
ЮРІЙ ЗОЛОТАР, директор Департаменту андерайтингу, методології та перестрахування УСК «Княжа ВієннаІншурансГрупп», на ринку агрострахування 6 років:
- Цей закон – вагомий крок уперед, маємо великі надії на нього. Зараз у свідомості страховиків відбувається певний злам. Якщо ще років п’ять тому вони намагалися уникати інформування про значні виплати за страховими ризиками, то нині намагаються максимально оприлюднювати їх, показуючи, що вони платоспроможні та відкриті. Хотілось би, щоб цей злам стався й у свідомості фермерів. Але на це, звісно, потрібен час, адже не просто вмовити селянина платити за те, чого може й не статися. Проте, якщо врахувати, якою непередбачуваною в останні роки є погода, сільгоспвиробникові є сенс страхуватися.
В основному зараз добровільно йдуть у страхові компанії фермери середньої величини (у яких до 5 тисяч гектарів землі). Навесні переважна кількість бажаючих хотіли застрахуватися від посухи. В деяких регіонах нам навіть доводиться відмовляти, бо вже сьогодні наявні ознаки настання цього ризику.
Якщо страхуватися, то з юристом
Віктор Ігнатенко, керівник департаменту технологій «ФрідомфармІнтернешенел»:
- Ми страхуємо свої озимі посіви рапсу та ячменю уже років 7 і нам вигідно це робити. Приміром, цього року озимі повимерзали. Ми отримали страховку, яка покрила затрати на сівбу, ще й залишилися гроші, щоб заново пересіяти. За ці роки не пам’ятаю жодного випадку, щоб нам відмовили у виплаті. Була лише одна проблема: договір щодо страхових ризиків від вимерзання, як правило, дійсний до 1 квітня, але нас це не влаштовувало, оскільки заморозки трапляються і наприкінці квітня, і посіви рапсу можуть постраждати. Тому домовилися зі страховиками, щоб вони за окрему плату продовжили договір до 1 травня.
Але, як би я був фермером, то ніколи б не став добровільно страхуватися. По-перше, дуже мало правдивої інформації про страхові компанії, а у фермера обмаль часу, щоб вивчати їхні історії. По-друге, наші фермери постійно знаходяться в умовах виживання, вкладаючи останні гроші в посіви, засоби від хвороб та шкідників, то де ж узяти гроші ще й на страховку. Крім того, у нас є штат юристів, які детально вичитують договори, можуть грамотно оформити всі необхідні документи при настанні страхового ризику. У фермера такої підтримки немає, а самому розібратися в юридичних документах важко.
Марина Шепотило

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.