Корови є, та випасати ніде

cow.jpg

Якщо у Трохимівці через відсутність пасовищ почнуть позбавлятися годувальниць, селянам хоч іди по світах із торбою
До редакції звернулися жителі Трохимівки Іванівського району Херсонської області. У цьому невеличкому населеному пункті мешкає 670 осіб. Кожна друга родина тримає корів – від однієї до п’яти. От тільки випасати їх ніде, бо пасовища, якими громада користувалася продовж одинадцяти років, цієї весни були розорані.
Щоб з’ясувати, хто правий у цій ситуації, а хто ні, газета звернулася до Держземагенства України. Там, у свою чергу, попросили роз’яснень у Головного управління Держкомзему в Херсонській області. На минулому тижні редакція отримала з Таврії письмову відповідь.
Були луки, стали ниви
Взагалі-то, за словами селян, ситуація кепська. У Трохимівці, крім як утримувати корови, роботи ніякої – працюють лише школа та сільрада. Щоранку до села за сировиною для молокозаводів приїжджають три машини, – з того й живуть.
Як розповідає мешканка Трохимівки Тетяна Ніколаєнко, проблеми з випасом тягнуться ще з радянських часів, бо ще тоді площ під пасовища не було, та колгосп мав можливість вивозити тварин на далекі луки. Після ліквідації і колгоспу, і його наступника – КСП «Мирний» люди зробили ставку на утримання великої рогатої худоби у власних господарствах. Тож роками випасали тварин на землях площею 450 гектарів, які не оброблялися. А у 2006 році оформили на ці території договір оренди. А щоб не заморочуватися з десятками документів, зробили один – між односельцем Зарецьким, якому на словах делегували свої права, та Іванівською районною держадміністрацією, яка є власницею цих земель запасу. Оплату проводили через сільраду.
І все б нічого, але розмір орендної плати став підніматися. Майже удвічі вищою вона стала у 2011 році. Селяни збунтувалися та відмовилися платити такі великі гроші. Ще більше їх обурило, коли за наказом голови сільради Віри Чукаєвої пасовища почали розорювати.
На наше запитання до голови сільради, чому зросла орендна плата і розорали пасовища, Віра Чукаєва пояснила, що, по-перше, ця ділянка, згідно із землевпорядними документами, – рілля. Оскільки нормативна оцінка землі перерахована за новим коефіцієнтом, то збільшилася й ставка оренди. По-друге, ділянка, що є ріллею, повинна використовуватися за призначенням, тому договір із Зарецьким було продовжено, а землі – розорані під посіви.
Жителі Трохимівки вирішили не здаватися. Створили ініціативну групу та об’єднання власників худоби «Світанок», до якого входить 65 осіб. Неодноразово зверталися до власника земель – Іванівської райдержадміністрації, але їм відмовляли, тоді й попросили роз’яснень у Держкомземі. Подали позов до суду з вимогою вважати договір оренди між Зарецьким та райадміністрацією недійсним. Дарма. На даний час всі роз’яснення та рішення не на користь селян.
Весняна посуха з’їла всі корми
- Де ж справедливість? – запитує голова об’єднання власників худоби «Світанок» Іван Ісаєв. – Ось я підрахував: засівати ці землі пшеницею чи випасати на ній худобу – прибуток однаковий. Та з ріллі будуть жити кілька людей, а з пасовища – все село, яке тримає 500 годувальниць. Сьогодні нам залишили під випасання утричі меншу площу, ніж ми мали. Спасибі й на тому, але ці 120 га замість 450-ти додали нам проблем? Кожна корова потребує хоча б гектара пасовища, та й на заливних луках. У степовій же зоні, як у нас, потрібно набагато більшої території, щоб харчувалася худобина. Якщо взяти до уваги весняну посуху цього року, то, вважайте, нашим коровам вже на початку літа немає чого їсти, а перейти немає куди. Перевести ж ріллю у пасовища, кажуть, не можна, бо ці ґрунти родючі, можуть давати зернових по 20 ц з гектара.
Виявляється, справді, у 2005 році Херсонським обласним державним проектно-технологічним центром охорони родючості ґрунтів і якості продукції «Облдержродючість» виконано роботи з розробки еколого-агрохімічних паспортів полів, у тому числі полів Трохимівської сільської ради. Площі земель резервного фонду, про які розповідь, визначені як незасолені, ресурс родючості цих полів у зернових одиницях – від 19,5 до 20,7 центнера.
– Та чого б їм не бути родючими, якщо наші корови двадцять років їх удобрювали? – не вгамовується Іван Миколайович.
Пасовища для корів-спортсменок
Як зазначено у відповіді Головного управління Держкомзему в Херсонській області на запит газети «Рідне село», ділянку, яка зареєстрована як рілля, не можна використовувати як пасовища, до того ж вона знаходиться у користуванні громадянина В.Д. Зарецького на умовах договору оренди для ведення товарного сільгоспвиробництва, який зареєстровано у 2006 році терміном на 10 років.
Щодо оформлення в оренду існуючих пасовищ, то на території Трохимівської сільської ради їх, на жаль, обліковується лише 19,6 гектара. Ці землі розташовані окремими масивами від 2 до 4 га, що не влаштовує членів об’єднання. Проте більшість власників худоби, як зазначено у відповіді, мають у власності земельні частки (паї) та земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, (4-6 га на одну родину). Тому для задоволення потреб у випасі худоби обласне управління Держкомзему пропонує селянам організовувати утримання худоби за рахунок саме цих ділянок. Крапка.
А й справді, чому б жителям Трохимівки не пасти корів на власних площах?
- Пасовища, які ми мали у спільному користуванні, знаходяться за кілометр від села, а ті, які ми отримали для ведення власного господарства, – за 4-6 кілометрів. Хто ж кожного ранку гнатиме свою худобу на таку відстань? – роз’яснює ситуацію жителька села Ніна Махрова.
- Та й не думайте, що з самого лише молока можна прогодувати родину, – підтримує її Іван Ісаєв. – Приміром, я на своїй ділянці вирощую зерно. Всі гроші, виручені за його реалізацію, йдуть на закупівлю вугілля для опалення. Чи я маю позбавити свою родину ще й тепла взимку?!
Підверстка
Держава розвиває тваринництво – район тисне на гальма
Виходить, як не крути, а закон весь час не на боці селян, і той, хто розорав землі, мав для цього всі підстави.
- А як же лист Деркомзему від 16 грудня 2005 року № 14-20-II/10867 «Щодо надання в оренду земельних ділянок для випасання худоби»? – тримається за останній аргумент член ініціативної групи селян Тетяна Ніколаєнко.
Знайомимося з документом. У листі посилаються на ч.2 ст. 34 Земельного кодексу України, за яким органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, можуть створювати громадські пасовища. Для цього орган виконавчої влади або місцевого самоврядування, залежно від місця розташування земельної ділянки, за рахунок місцевого бюджету може замовити розробку технічного звіту зі встановлення меж земельної ділянки для створення громадського пасовища. Після затвердження технічного звіту орган місцевого самоврядування (сільська рада) або орган виконавчої влади (райдержадміністрація) встановлює розмір збору за користування громадським пасовищем.
На цю статтю закону посилаються і землевпорядники Херсонської області. Тобто, за законом, створювати громадські пасовища можна. Була б, як кажуть, політична воля та земля, вільна від зобов’язань. (Виходить, що потрібно дочекатися закінчення терміну договору оренди між громадянином Зарецьким та Іванівською райдержадміністрацією, або достроково його розірвати.)
Читаємо далі. Згідно з ч.1 цієї ж статті Земельного кодексу громадяни або об'єднання громадян-власників худоби можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби. (До речі, на цю статтю у своїй відповіді редакції теж посилаються землевпорядники з Херсонщини ). Але цей випадок навряд чи наш. Бо якщо взяти земельну ділянку без зміни її цільового призначення, тобто, як ріллю, то орендна ставка буде високою – удесятеро вищою, ніж для ділянки під пасовища. У Херсонській області станом на 1 січня 2012 року вартість 1 га сільгоспугідь становить: для пасовищ – 2 112 грн, для ріллі – 23 151 гривень.
«То чи не розглянути таки можливість змінити статус ділянки, якщо в ній є настільки велика спільна потреба?» – запитуємо у херсонських фахівців.
«Просто так не можна», – відказують і посилаються на закон «Про землеустрій». Такі зміни можливі лише на підставі землевпорядної документації. Її замовниками можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі. Обґрунтуванням доцільності (можливості) переведення сільгоспугідь з ріллі у пасовище є ґрунтові обстеження. А їх, як ми знаємо, вже було проведено у 2005 році, і ґрунти визнані доволі родючими.
Коло замкнулося! Та невже місцева влада так і не знайде вихід? А може, вона його й не шукає? Невже селянам через відсутність пасовищ доведеться позбутися худоби, забити вікна та податися по світах із торбою?
І це в той часі, коли Міністерство агрополітики усіляко намагається заохотити селян до утримання худоби, створює державні програми, добивається виділення коштів з держбюджету...
Олена Сухорукова

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.