Відмовилися від криниць

4-2.jpg

16/01/2013

За Радянського Союзу рівень централізованого водопо-стачання в українських селах становив 50 відсотків. Цей показник на ті часи вважався доволі високим, однак його не вдалося утримати. Починаючи з 1991 року, він скоротився до 25 відсотків (дані Спільної моніторингової програми ВООЗ/ЮНІСЕФ).

А 25 відсотків – це рівень централізованого водопостачання сільського населення в країнах Південно-Східної Азії. У тих же латиноамериканських країнах про забезпечення питною водою сільського населення дбають набагато більше. Там рівень централізованого водопостачання сягає 60 відсотків. Годі й говорити про розвинені країни. Так, у Швейцарії, за офіційними даними, доступ до комунального водопостачання має 98% населення. Не нарікають на відсутність або нестачу питної води й сільські жителі Німеччини, Франції, Великої Британії і навіть Італії та Іспанії, хоча вони розташовані південніше за нас і мають бідніші за наші водні ресурси.

Вода з верхніх горизонтів неякісна

Проблема з централізованим водопостачанням в українських селах постала на повний зріст невдовзі після того, як сільські водогони, переважно побудовані на кошти колишніх колгоспів і радгоспів, були передані на баланс місцевих органів влади. Останні, не маючи достатніх коштів, не спромоглися забезпечити їм повноцінного функціонування. У результаті свердловини та водопроводи у переважній більшості вийшли з ладу, а згодом були розібрані та здані в металобрухт.
Ситуація спонукала до того, що більшість сільських домогосподарств змушені були шукати централізованому водопостачанню заміну. Вибір був небагатий. Здебільшого селяни бралися викопувати криниці чи бурити неглибокі свердловини. Отож сьогодні 11 млн сільських жителів, а це 75% сільського населення України, споживають воду з верхнього водоносного горизонту. На перший погляд, у цьому факті нічого особливого немає. Та насправді ситуація виглядає інакше. Річ у тому, що, за визнанням екологів, якість води у верхньому водоносному горизонті є низькою. У багатьох випадках вода навіть непридатна до споживання. Тому найбільш перспективним технічним варіантом для питного водопостачання, як твердять експерти швейцарсько-українського проекту DESPRO, є використання систем централізованого водопостачання, що приєднані до глибинних свердловин із доступом до води з нижніх підземних водоносних горизонтів.

Набридли черги
у криниць

У селі Черепашинці, що в Калинівському районі на Він-ниччині (населення – півтори тисячі чоловік), ситуація склалася зовсім критична. У 2006 році місцеве господарство «Промінь» залишило без централізованої подачі питної води жителів одразу п’ятьох прилеглих до нього вулиць. А це 88 домогосподарств. За визнанням керівника «Променя» Івана Боримського, вони були змушені діяти рішуче. Господарство збільшило кількість худоби до 4 тис. голів і, користуючись на правах власності не надто потужною свердловиною, мало понад усе керуватися особистими інтересами.
Ситуацію ускладнювала й обставина, що рівень води в тутешніх криницях останнім часом упав. А вона потрібна ж не лише для хатніх потреб. Зокрема, за літньої спеки, селяни рясно поливають свої городи.
У зону ризику потрапили не лише приватні садиби, а й об’єкти соціальної інфраструктури. Понад усе, йдеться про сільську лікарську амбулаторію та дитячий садок.
Щоб вирішити питну проблему, багатьом черепашинцям доводилося вистоювати черги до криниць, де ще можна було набрати води. Іноді вони займали їх від третьої години ночі. Звісно, за словами сільського голови Наталії Черниш, серед односельців наростало невдоволення. Саме воно і стало першим поштовхом до вирішення проблеми. Першим, але не останнім. Було ще розуміння, що самотужки її не вирішити, адже водоносні горизонти залягали у покладах граніту. Щоб дістатися до них, треба мати відповідну техніку, спеціалістів і чимало коштів. Тож черепашинці вирішили згуртуватися і з цією метою створили ОСН – орган самоорганізації населення.
Жителі Черепашинців вже мали досвід самоорганізації. До цього, як розповіла Наталія Черниш, вони колективно займалися вирішенням питань газозабезпечення села, будівництва котельні для дитячого садка, ремонту місцевого Будинку культури.
Спільним коштом

Маючи мету, селяни оформили заявку і подали її до швейцарсько-українського проекту DESPRO, а невдовзі дізналися, що одержали від нього підтримку. І не лише моральну, а й фінансову.
До реалізації проекту з централізованого постачання питної води приступили у квітні 2008 року, а вже в червні наступного звітували про його завершення. Загальна вартість проекту сягнула 290 тис. грн, з яких внесок DESPRO становив 95 тис. грн, а 130 тис. грн додали селяни, ще 65 тис. грн – місцева влада.
Як у будь-якій справі, в цій знайшлися і прибічники, і критично налаштовані особи. Тож щоби скепсису було якомога менше, пояснила керівник DESPRO Оксана Гарнец, одразу вирішили: проект реалізовуватиметься максимально прозоро. Тож кожен мав можливість познайомитися з ходом робіт та їх фінансуванням. Спільній справі допомогло місцеве сільськогосподарське підприємство «Вінніфрут». Власним коштом воно побудувало свердловину і передало її до комунальної власності. Черепашинці також не сиділи, склавши руки: вони взяли активну участь у копанні, очищенні та заповненні траншей. Це також дозволило здешевити будівельні роботи.
Загалом у межах проекту було прокладено понад 3 км водопроводу. Вода гарантовано подається до тих осель, які донедавна були відключені від централізованого водопостачання, до лікарської амбулаторії, дитячого садка. Та на досягнутому в Черепашинцях не зупинилися. Через 3 роки місцеві жителі продовжили роботу, щоб забезпечити централізованим водопостачанням уже все село. І знову (не без допомоги швейцарсько-українського проекту DESPRO) успішно впоралися із завданням.
Система черепашинського централізованого водозабезпечення нині складається з понад 14 км водопроводу, 4 свердловин, 3 водонапірних башт та гідроакумулюючої станції. Загальна вартість робіт, виконаних у рамках двох проектів, дорівнює 635 тис. грн, з яких внесок DESPRO становить 285 тис. грн, членів громади – 256 тис. грн, місцевого бюджету – 94 тис. гривень.
Відтоді у сусідніх селах уважно вивчають черепашинський досвід налагодження централізованого водопостачання і вже найближчим часом мають намір скористатися ним. А це означає, що у вінницьких селах починають відмовлятися від криниць.

Максим НАЗАРЕНКО,
Національний прес-клуб
«Українська перспектива»

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.