Кучерява Хрюша

6-1.jpg

16/01/2013

На Івано-Франківщині вирощують шерстяних свиней

Таких у власному господарстві тримає Володимир Хом’як, житель села Загвіздя Тисменицького району. Хазяйнує він на дідовій землі. Дід, кажуть, був добрим ґаздою, онук – не гірший. Усіх, хто приходить до нього, зустрічають такі слова на брамі: «Односельці! Бажаю вам щастя і здоров’я! В. Хом’як». Ніби ще й не знаєш людину, а вже починаєш її поважати.

На подвір’ї безліч різної живності: свині, корови, кури, гуси. Навіть індострауси є. Так господар називає індика білогрудого, що є штучно виведеним гібридом індика та страуса. Пан Володимир зізнається, що любить експериментувати. Саме цим пояснюється його покупка, яка була зроблена чотири роки тому в Австрії: «за дуже великі гроші» господар придбав кілька чудернацьких волохатих поросят породи мангалиця. Вони дали приплід, причому вся малеча вижила навіть у лютий мороз. Сьогодні у пана Володимира живуть уже 60 мангалиць, включаючи недавно народжених поросят.
– Мені сподобалося, що ці свині, на відміну від звичайних, дуже стійкі до холодів, – розповідає Володимир Хом’як. – Ладен навіть почекати довше на м’ясо, бо хряк або свиноматка цієї породи набирають до 400 кг ваги впродовж двох років, а не року-півтора.
А м’ясо – справжній делікатес: дуже соковите і смачне, майже не містить холестерину. Найчастіше з нього роблять елітну ковбасу, на яку завжди знаходяться покупці, здебільшого іноземці. Її вартість – 300-400 гривень за кілограм. Австрійці за кілограм свіжини дають аж 580 гривень! Історія свідчить, що найбільш популярним м’ясо мангалиць було впродовж 1855-1940 років, коли Європа захоплювалася беконом і салямі з цієї тваринницької сировини. У наші дні ця харчова мода повертається.
– Та не все так просто, – пояснює пан Володимир. – Щоб поставити вирощування мангалиць на промисловий рівень, треба докласти дуже багато зусиль та грошей: зробити просторими стайні, провести воду та інші комунікації, орендувати велику територію для випасу, оформити бізнес офіційно. Розумієте, якщо робиш щось для себе, – це одне, а коли для масового споживача, – зовсім інше. Поки що я довеликих обсягів не готовий. У мене лише 64 сотки землі, які зайняті іншими тваринами.

Наталія Федорова

Порода свиней мангалиця виведена в Угорщині у ХІХ столітті шляхом схрещування домашніх свиней з дикими кабанами. Ідея належить монахам, яким було зручно мати власних свиней при монастирях, враховуючи, що годувалися вони самі, у лісі. Мангалиці дуже невибагливі у їжі – із задоволенням жують варену картоплю, кабачки, буряки, гарбузи, екструдер (суміш зернових). Підбирають у лісі каштани, жолуді, траву, кору молодих дерев та навіть ловлять жаб. Можуть пристосуватися до будь-яких умов, спеку та мороз переносять однаково добре. Випасати мангалиць можна разом із вівцями чи коровами – вони не заблукають, бо запам’ятовують дорогу.
«Шерстяні свині» так само, як їхні голі родичі, обожнюють валятися у калюжах. Тому недивно, що влітку мангалиці виглядають не дуже охайно: вовна сплутана, вкрита ковтунами та товстим шаром бруду. Зате зимою вони дуже гарні – м’якенькі та симпатичні! Здалеку нагадують собак породи чау-чау чи ведмежат.

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.