МИ – АГРАРНА КРАЇНА, І МАЄМО ЦИМ ПИШАТИСЯ

1-1.jpg

26/12/2012

Напередодні нового року Міністр аграрної політики та продовольства Микола Присяжнюк дав газеті «Рідне село» ексклюзивне інтерв’ю

– Миколо Володимировичу, які досягнення міністерства у 2012 році Ви вважаєте найбільшими?
– Їх кілька. Це і нарощування поголів’я худоби, і те, що українці уже купують більше харчових товарів саме вітчизняного виробництва… Та, мабуть, найголовнішим для мене як міністра є те, що, по-перше, аграрний сектор забезпечив продовольчу безпеку своїх громадян, а по-друге, Україна продовжує зберігати у світі статус надійного експортера сільгосппродукції. Наші зернові, олію, насіння олійних культур охоче купують. Приміром, кожна друга тонна соняшникової олії, що реалізується у світі, – українського походження. І географія країн-споживачів постійно розширюється.
Наразі експорт нашої сільгосппродукції удвічі перевищив імпорт та становить майже 17 млрд доларів, проте питання імпортозаміщення для нас все ще залишається актуальним. Ми можемо та повинні виробляти сільгосппродукції більше та вищої якості.
У цьому році міністерство здійснило кілька вагомих кроків для поліпшення законодавчого поля. За нашої підтримки парламент прийняв закони про кооперацію, про аграрні розписки, про гарантійний фонд зобов’язань за складськими документами на зерно та низку інших. Крім того, рішенням уряду скасовано обов’язкову щорічну сертифікацію зернових складів та елеваторів. Удосконалюється законодавча база для розвитку сільгоспмашинобудування, кооперативного руху на селі.

– До речі, про кооперацію. Міністерство недаремно постійно порушувало цю тему. Селян це зацікавило. Єдине, чого вони побоюються, так це контролю з боку держави і податків, які зроблять їх кооператив збитковим. Чим сьогодні можна заохотити сільгоспвиробника, щоб він впевнено кооперувався з односельцями?
– Тема кооперації є провідною у стратегії міністерства «Рідне село», до обговорення якої зараз долучилися всі регіони країни. Я переконаний, що саме кооперативний рух надасть новий поштовх до розвитку наших сіл і селищ. Наразі на підписі у Президента України знаходиться закон про сільськогосподарську кооперацію, за який проголосувала Верховна Рада. Документом визначено, що сільськогосподарський обслуговуючий кооператив є неприбутковою організацією, надходження від продажу сільськогосподарської продукції за дорученням його членів не є його доходами. Визначено й поняття кооперативних виплат. За новою редакцією, це кошти, що повертаються члену кооперативу як надлишково сплачена ним вартість послуг, наданих кооперативом. Все це стане передумовою для звільнення членів кооперативів від додаткового податкового навантаження. Дехто з селян побоюється вступати у кооператив, бо вважає, що там його особисте майно стане колективним, а зароблене – власністю кооперативу. Ні, члени кооперативу залишаються власниками того, на що мають право. І також є власниками виробленої сільськогосподарської продукції. Більше того, набуває чинності нова стаття, за якою член кооперативу може повернути свій пайовий внесок у вигляді земельної ділянки. Окремою статтею у законі виписана норма про державну підтримку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. Нею передбачено, що кошти на це з державного та місцевих бюджетів надаватимуться щорічно.
Тема кооперації виникла не випадково. Українські селяни традиційно жили і працювали громадою. А після того, як колгоспи були ліквідовані, їм нічого не запропонували натомість. Крім того, давайте подивимося на успішний світовий досвід, де кооперація має популярність. Там, приміром, селяни теж здають в оренду землю, але роблять це цивілізовано – через кооперативи, які захищають права кожного зі своїх членів.
– Що планується зробити для молодих фахівців, щоб вони хотіли жити на селі?
– Міністерство виступило з ініціативою, за якою студенти аграрних вузів не тільки мають проходити практику у селах та селищах, але й готували за результатами практики курсові та дипломні проекти. Для цього вони мають вивчити проблеми конкретного села, перспективи його розвитку, переваги тієї чи іншої спеціалізації, можливо, запропонувати громаді нові види діяльності – створення підприємства, кооперативу, що потягне за собою реальну користь – появу нових робочих місць, нові шляхи реалізації сільгосппродукції.
Сьогодні маємо чимало прикладів, коли люди розпочинають власний бізнес у рідному селі. Пам’ятаю батька та сина із Закарпаття, з якими ми познайомилися під час однієї із робочих поїздок. Вони вирощують високоякісні яблука, у цьому ж господарстві переробляють їх на сік та направляють свою продукцію – і яблука, і сік – на полиці київських супермаркетів. І це тільки один приклад. А скільки ще невивчених та нереалізованих можливостей, недоотриманих прибутків у кожному селі!
Започатковуючи власну справу, доречно скористатися державними програмами – закладки садів та виноградників, створення сімейних чи кооперативних свиноферм, відшкодування вартості будівництва та реконструкції ферм та комплексів тощо.

– Увесь час наші селяни чують про іноземні технології, сорти. Тож питають: а де ж наша наука? Які технології утримання тварин чи вирощування рослин вона розробила? Чи є сорти овочів, фруктів та винограду, які складають конкуренцію іноземним?
– Я би не стверджував безапеляційно, що українська наука бездіяльна. За останні роки наші вчені розробили та запропонували до освоєння природоохоронні системи землеробства і моделі агропромислового виробництва в різних кліматичних зонах країни. Ведеться селекція 125 основних сільськогосподарських культур. Частка сортів та гібридів української селекції в Державному реєстрі становить 75%, з них до селекції Національної аграрної академії наук належить близько 90 відсотків. Чого варті тільки надсильні сорти озимої пшениці Панна і Селянка! При дотримані технологій вирощування, вітчизняні сорти зернових дають урожайність на рівні 8-10 т/га та навіть більше, цукрових буряків – 60-70 т/га, соняшнику –3,5-4,5 т/га, картоплі – 40-50 т/га. Мережа Академії забезпечує потребу в елітному насінні в межах 65-90 відсотків.
За останні роки виведено кілька нових порід та внутріпородних типів сільськогосподарських тварин, кілька гібридів птахів. Удій вітчизняних порід корів становить 5,2-7 т молока за 305 днів лактації, середньодобовий приріст молодняка м’ясних порід на відгодівлі – 1100-1200 грамів за добу.
Створено сучасні лікувальні й профілактичні препарати для ветеринарії, налагоджено виробництво біопрепаратів в установах Академії. За рахунок цього галузь ветеринарної медицини України більш як на 70% забезпечена вітчизняними препаратами.

– Миколо Володимировичу, люди хвилюються, чи будуть виплачені дотації за збереження та утримання молодняка ВРХ у наступному році, якщо документи здані у цьому? Чи будуть продовжені ці дотації у 2013 році?
– Звичайно, будуть. І кошти на це вже закладені у законі «Про державний бюджет України на 2013 рік». Як і в попередні роки, у наступному році галузь тваринництва залишатиметься для нас пріоритетною.
Основний обсяг державної підтримки підприємств АПК здійснюється за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету. На розвиток тваринництва йде частка ПДВ, сплаченого переробними підприємствами за закуплене у сільгоспвиробника молоко та м’ясо. У 2013 році у спеціальний фонд від цієї суми потраплятиме вже не 30, а 40 відсотків.
У поточному році на підтримку тваринництва було спрямовано майже 634 млн гривень. На початок грудня за утримання та збереження молодняка ВРХ господарям нараховані 304 млн грн. Ці кошти отримають майже 340 тисячі селян, які зберегли понад 509 тис. голів молодняка. Водночас, за даними «Агентства з ідентифікації та реєстрації тварин» на середину грудня ідентифіковано понад 580 тис. голів молодняка ВРХ віком до 15 місяців. Тобто, цю дотацію ще не отримали господарі понад 70 тис. голів худоби. Саме тому відповідна програма державної підтримки буде діяти й надалі. Загалом у бюджеті-2013 збережені ті самі програми підтримки власників худоби за тим самим механізмом, що й у 2012 році.

– Не встигли ми розповісти про іншу дотацію – на забій великовагової худоби, як отримали купу дзвінків та листів, що нема куди цю худобу здавати: заводи не хочуть брати, а посередники квитанцій не дають. А без квитанції немає дотації…
– Це насправді так. У разі, якщо худоба здається на переробку через посередників, отримати про це підтвердження практично неможливо. Рішенням цього питання може стати реалізація худоби безпосередньо на переробне підприємство. Проте, мабуть, жоден селянин не зацікавлений везти бичка чи корову на м’ясокомбінат самотужки. В такому разі власникам худоби потрібно зайняти активну позицію. Тут допоможе знову ж таки кооперація. Господар може звернутися до заготівельного кооперативу, який існує в його місцевості. Де такий знайти, можна розпитати у сільського голови або в управлінні агропромислового розвитку району чи області. Допомогу у створенні кооперативу нададуть дорадчі служби, які діють у всіх регіонах країни, та спеціалісти за «гарячою лінією» Мін-агрополітики: 0-800-502-410.

– Мабуть, нічим так не переймаються селяни, як ринком землі. Багато пенсіонерів чекали на продаж, щоб заробити на паю хоч які-небудь гроші. Хтось – із острахом, що все навколо скуплять, і їх теж примусять продати ділянку. На вашу думку, наскільки вчасно і правильно те, що обіг сільськогосподарської землі відкладено?
– Я сам виходець з села – є на Житомирщині таке невеличке село Ксаверів. Виховувався у родині агронома, тож цілком розумію почуття людей та їхнє ставлення до землі. От саме тому і переконаний, що поки не буде повністю підготовлене законодавство, поки не завершиться наповнення земельного кадастру, де зберігатимуться дані про кожен пай, і, найголовніше, доки це питання не буде обговорене з громадськістю, про впровадження повноцінного обігу сільгоспземель не варто й говорити.
Президент, вітаючи аграріїв із професійним святом, зазначив, що земля – це не тільки найдорожчий ресурс країни, а й тісно пов’язані з нею людські долі. Тому важливо максимально задіяти механізми громадського обговорення, ретельно вивчити досвід інших країн, що пройшли цим шляхом. Тобто, найголовніше зараз – почути від людей їхню думку. Як сказав Президент, ми маємо зробити все, щоб подальша земельна реформа захищала насамперед інтереси селян, не допускала їхнього обезземелення, сприяла реалізації їхніх прав, припинила схеми тіньової приватизації земель сільськогосподарського призначення.
Загалом, Україна має сьогодні історичний шанс зайняти провідне місце на ринку продовольства. І тут ми повинні діяти максимально виважено, щоб не втратити потенційні можливості, а здійснити істотний прорив у розвиткові аграрної галузі.

– Миколо Володимировичу, дозвольте привітати вас з підтвердженням вашої кандидатури на посаді міністра агрополітики. Сподіваємося, що це дозволить вам продовжити розпочаті реформи.
– Дякую і, в свою чергу, вітаю всіх читачів газети «Рідне село» з Новим роком та Різдвом Христовим!

Ніка Серьогіна