Біблійний сад у місті Марії

4-1.jpg

26/12/2012

Щоб село отримало нове життя, ним зацікавлюють
туристів і паломників

На лівому березі Дністра, на Замковій горі, стоїть Маріямпіль, тобто «місто Марії». Втім, це давно не місто, а село в Галицькому районі Івано-Франківської області, до того ж, невеличке. Проте віддавна Маріямпіль – місце особливе, духовне, освячене самою назвою.

вав монастир капуцинів, три століття зберігалася Маріямпільська чудотворна ікона Матері Божої, оригінал якої сьогодні знаходиться у Польщі. У селі є чи не найбільша у Європі площа, названа на честь Святої Марії, діє храм Воздвиження Чесного Хреста, а торік закладений Біблійний сад. Маючи такі надбання, маріямпільці мріють відродити духовну значимість свого села, зробити його місцем паломництва.

Подвижництво

Одним із ідейних натхненників відродження слави і традицій Маріямполя є його уродженець, професор-ендокринолог Івано-Франківського національного медичного університету Володимир Боцюрко.
Здавалося б, чого чоловікові не вистачає? І посада поважна, і шана серед колег, пацієнтів клініки та студентів, і часу багато забирає видавнича діяльність (довгі роки редагує університетський медичний журнал). А він то в село з Івано-Франківська приїде з новою ідеєю, то фестиваль духовної Марійської пісні організовує, то публікації про Маріямпіль готує, то високими обласними кабінетами ходить – звісно, в інтересах своєї малої батьківщини.
Шість років тому саме з подання Володимира Боцюрка ініціативні люди – і ті, хто зараз живе в селі, і вихідці з нього – об’єдналися в громадську організацію «Комітет з відродження Маріямполя». Очолити комітет довірили професорові.
Розпочали з упорядкування старовинного історичного дендропарку, який колись належав власникові села, гетьману Станіславу Яну Яблонському, і площі Святої Марії. На в’їзді в село поставили фігуру Богородиці з білого каменя. Гроші на нього заробили Різдвяним вертепом, решту доклав пан професор.
– Оце тепер люди зрозуміли, що це потрібно всій громаді, а не лише нашому комітетові, – розповідає Володимир Боцюрко. – А спочатку, зізнаюся, не все було легко. І скажу чому. Приміром, тут, на площі Святої Марії, і гуси паслися, і хлопчики у футбол грали. Ми ж сказали: це святе місце. І дедалі більше людей з цим погоджується та більше долучається до добрих справ.

Сад починався з кедра

У минулому році в Маріямполі заклали чи не перший в Україні Біблійний сад. Ідея знову-таки належала Володимиру Боцюрку.
– В мене вона народилася в Єрусалимі. Коли побував в Гетсиманському саду, то подумав: а чому б у Маріямполі не розбити подібний? Є сім біблійних садів у світі, хай наш буде восьмим. Тим більше, що є таке правило: біблійний сад може бути у місці, пов’язаному з біблійними персонажами. А в нас місто Марії.
Перші висаджені у вигляді хреста дерева – кедри, бо саме на кедрі, за Біблією, розіп’яли Христа. Посадили й кілька сакур. А щоб надати події особливої ваги, запросили поважних гостей – священиків трьох традиційних конфесій з Івано-Франківська і Галича, керівників району, обласної держадміністрації й обласної ради.
З 30 видів біблійних рослин, пристосованих до кліматичних умов Галичини, висаджено вже більше 20: верба, тис ягідний, мигдаль, фігове дерево, клен, бук, замість кипарису – ялівець.
Ще через рік журналісти висадили свою алею троянд. Житель Маріямполя Василь Дмитрів допомагав їм у цьому. Набираючи у відра воду, щоб полити квіти, пригадував, як тут було колись.
– Бур’яни по всій площі буяли, куряче пір’ячко повсюди біліло…
– І люди погодилися шукати іншого місця для випасання гусей-курей? – поцікавилася в нього.
– Не одразу. Та врешті-решт розуміли, що як приїжджатимуть до нас туристи, то буде всім краще, та й робота в багатьох з’явиться.
Щодо туристів і паломників, то секретар Маріямпільської сільської ради Леся Шевчук цілком переконана в тому, що вони не забаряться.
– Маріямпіль включений в Золоте кільце разом із Почаєвим і Зарваницею, – пояснює. – Тепер щороку в третю неділю червня проводитиметься проща до Матері Божої. Сподіваємося, багато людей приїжджатиме, аби познайомитися з нашою історією і визначними місцями.
– Ви маєте Дністер, маєте такі святі місця. А от робочих місць для людей, очевидно, не надто багато? – запитую в пані Лесі.
– У нас є дільнична лікарня, школа, дитячий садок, дільниця Галицького управління очисних систем. Не так давно університет нафти і газу взяв в оренду приміщення поліклініки, яка не діє, і облаштовує в ній полігон з дослідження паводків. Найбільше місць роботи дає, звісно, тюрма, що розташована у будівлях колишнього монастиря капуцинів. Та все одно всім селянам роботи не вистачає. У її пошуках хтось виїжджає до обласного центру, хтось за кордон. Тому й чекаємо на паломників і сподіваємося на прихильників зеленого туризму, для розвитку якого маємо всі передумови.

Духовний
центр родини

– Мистецтвознавці схиляються до думки, що ікона Богородиці Маріямпільської створена аж у ХVI столітті і написана в майстернях славетного Рафаеля, – розповідає Володимир Боцюрко. – Колись цю святиню придбав власник Маріямполя коронний гетьман Станіслав Яблонський. Він завжди брав її з собою у військові походи. Вважалося, що вона оздоровлювала хворих, очищала грішних, піднімала дух зневірених. Святиню почали офіційно вважати чудотворною після Віденської битви 1683 року, відколи вона отримала назву «Переможниця».
Майже 300 років ікона знаходилася у Маріямполі. В середині 40-х років минулого століття її вивезли до Польщі. Спеціальним листом Папа Римський Іоанн ІІ дозволив коронацію ікони, яка відбулася у Вроцлаві у 1989 році. Серед присутніх були й представники духовенства Прикарпаття.
У маріямпільців є традиція: за можливості, їздять на прощу до Польщі, де у вроцлавському костелі Пресвятої Діви Марії на Піску знаходиться оригінал Маріямпільської ікони. Про повернення її не йдеться, бо навряд чи це можливе. У Маріямполі мають копію, яка, стверджують люди, теж володіє чудотворною силою.
Ще більші сподівання на збільшення кількості туристів і паломників пов’язують зі створенням тут Марійського духовного центру родини. Нещодавно громаді передали під центр приміщення, що поблизу площі Святої Марії.
– Цей будинок у 1899 році зводився на кошти громади, – розповідає секретар сільради Леся Шевчук. – У ньому була резиденція священиків, потім контора, адмінуправління тюрми. А тепер передали на баланс сільської ради. Спробуємо відновити її за кошти різних грантів. Хочемо зробити тут музей історії села і, можливо, туристичний центр.
Конкретні справи селян та їхні переконливі аргументи щодо визнання Маріямполя духовним місцем дали результат: вирішено перенести тюрму з Маріямполя на Коломийщину. А в будівлях, що звільняться, планується відкрити школу-інтернат для дітей-сиріт під опікою церкви. Бо таке сусідство куди краще з Біблійним садом і майбутнім духовним центром родини.

Галина ДОБОШ
Івано-Франківська обл.

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.