Ех, дороги...

12/12/2012

Знову сніг. Як завжди, несподівано і невчасно. Пошився я, вочевидь, у дурні, вирішивши не поспішати із перевзуванням свого авто в зимові шини. Тепер маю: дороги розкисли, перетворилися на брудну снігову кашу, і виїзд машини із двору став неможливим. Два кілометри до шиномонтажу – нездійсненне бажання.
Жити в селі, як наша родина, водночас і приємно, і непросто. Городяни навіть не уявляють, які «розваги» очікують на сільського жителя увечері після роботи. Усі хатні ремонти – тільки власними руками. Тут немає ЖЕКів, а сантехнік не поїде на виклик із райцентру шукати ваш будинок серед засніжених полів. Інфраструктура, зазвичай, бажає кращого. Протягом двох десятків років ми очікуємо, що нашу вулицю, радше польову дорогу, довжиною метрів із двісті нарешті заасфальтують. Ті, хто реально може вплинути на ситуацію, розводять руками, розповідаючи про якийсь не такий ґрунт. Проте не забувають регулярно збирати кошти на ремонт… інших вулиць, якими ми не їздимо.
Що робити? Принаймні, мені? Для початку, не нехтувати обов’язковими заходами безпеки, такими, як перехід на зимову гуму для авто. Нерідко доводиться чути від бувалих водіїв: «Все життя проїздив лише на літній гумі, зимова – то сучасні забавки». Та, мабуть, не забавки, коли не можеш виїхати з двору, а на рахунку спокій та безпека твоєї родини, де підростає двійко малих дітей.
Однак проблему поганих доріг навіть перевзуті зимові шини, звісно, не вирішать. Виходить, що я та мої сусіди мусимо гуртуватися. Як, приміром, жителі міста Соснівка Червоноградського району Львівської області. Вони втомилися звертатися до влади, завезли на свою вулицю кілька вантажівок із гравієм та мають тепер як не заасфальтовану, то принаймні рівну дорогу, що не розповзеться від завжди неочікуваних опадів.

Ігор ПАВЛЮК