Безвладна сільська влада

4-2.jpg

28/11/2012

Голова розшукує власників та орендарів занедбаних земель

Село Ставище Брусилівського району Житомирської області має вдале географічне розташування – розтягнулося вздовж траси Київ – Житомир. Але, за словами Ставищенського сільського голови Юрія Герасименка, з цього ніякого зиску місцевому бюджетові.

Більшу частину людських паїв за безцінь ще у 2004–2005 роках викупили київські підприємці – платили по 2-3 тисячі доларів за 5 гектарів. Землі запасу, якими розпоряджається районна адміністрація, роздали орендарям і, хоч, за законом, частина орендної плати має потрапляти до сільської ради, за два роки головування Юрій Миколайович не бачив ані орендарів, ані грошей.
– Уже котрий рік з обох боків понад трасою сотні гектарів землі заростають собі бур’янами. А якщо й обробляються, то хто саме їх орендує, все одно загадка, бо працює одна фірма, а документи оформлені ніби на іншу, – розповідає Юрій Миколайович. – І така ситуація скрізь по селах, які входять до нашої сільради, – у Ставищі, Йосипівці, Високому та Костовцях. Якби знати тих власників та орендарів, я знайшов би можливість взяти з них орендну плату. Проте нам залишається єдине – писати листи до районної адміністрації. А коли читаємо відповіді, то таке враження, що й там не знають, кому ці землі роздали.
За словами сільського голови, до нього постійно звертаються підприємці, і вітчизняні, і іноземні, які хотіли б працювати на цих землях, організувати сільськогосподарське підприємство, дати робочі місця, та голові немає що їм відповісти. Схоже, що ті, хто оформив ділянки в оренду чи викупив паї, зробили це лише в розрахунку отримати вигоду після зняття мораторію на продаж землі. А селяни, залишившись без землі, живуть лише з того, що виростили у власних городах та продали на трасі. Або ж їздять на роботу до столиці.
– Раніше в нас було заможне село, – згадує Юрій Миколайович. – Був великий колгосп, дитячий садок, два будинки культури, будинок побуту, велика школа, в кожному класі якої навчалося понад 30 учнів. А тепер… Колишній будинок побуту, що близько до траси, придбав якийсь бізнесмен за 4 тисячі гривень і відкрив там ресторан. А весь колгосп із майном купив інший підприємець, столичний, витративши лише 130 тисяч гривен. Коли я дивився оціночні акти, волосся дибки ставало – корів рахували по 120 грн за голову, коней по 140 гривень. Потім цей підприємець узяв в оренду землю з резерву, яку якимось чином розпаювали між членами його родини. А це ж нечуване порушення законодавства! За законом, право на пай мав лише той, хто на той час працював у колгоспі.
Та на цьому, за словами сільського голови, підприємець не зупинився – намагається прибрати до рук і будівлю сільської ради. Селяни пішли шукати справедливості в суді.
– І це не єдиний позов проти підприємця, – продовжує Юрій Герасименко. – Він тут уже напрацював на свій розсуд. Приміром, проголосив, що на орендованій землі будуватиме туристичний комплекс. Проекти показував. А потім з’ясувалося, ніхто нічого зводити і не збирався. Імітуючи будівельні роботи, копав пісок на продаж, не маючи на те жодного дозволу. Та найбільша біда в іншому. У тому місці, де копали пісок, колись за радянських часів був скотомогильник. У ньому в 1967 році закопували худобу, хвору на сибірку. Ми звернулися до екологічної інспекції, та коли приїхали спеціалісти, кісток уже не знайшли, а куди вони потрапили разом із піском – не відомо. Зараз і в цій справі триває судовий процес – позов подала прокуратура.
У такій ситуації дуже дивною видається позиція райдержадміністрації – вона не підтримала жодного позову.
Зараз у Ставищі викручуються з того бюджету, який мають, – 1,5 млн гривень, але могло ж бути значно більше, і витрачати ці гроші є куди. Дитячий садочок та амбулаторію відремонтували, а на черзі – вдесятеро більше об’єктів, серед яких дороги, освітлення, будівництво школи. А ще треба й про культурне життя подбати.
Наразі у Ставищі діє художній колектив «Молодички», який наступного року вирішив подавати документи на звання народного. Художній керівник колективу – артистка київської Національної опери Тамара Царенко. Є й своя футбольна команда – створили її, щоб відволікти молодь від чарки та гулянок.
Юрій Миколайович каже: якби не заважали працювати, то в селах проблем не було б. Принаймні, Ставище процвітало б.

Марина Шепотило

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.