Сани майструють два тижні

120.png

– Щоб сани були «щасливими» і не перекидалися, перед тим, як узятися за роботу, молюся до святого Миколая. Він є покровителем доріг. До дерева треба братися з добрим серцем і легкою душею, тоді й воно саме допомагатиме майстру, – розповідає Іван Слободянюк із міста Косів Івано-Франківської області. – Майструю сани до коня на замовлення вже тридцять п’ять років. Ця справа дуже тяжка. Хоча здається, що тут такого – кілька дощок збити. Але в цій роботі є своя премудрість.

Для саней ще з літа заготовляє ясен або бук. З останнього найкраще зробити полози, щоб витримували великі навантаження. Бук легше обстругати та зігнути. Дерево тримає в закритій коморі рік. Потім розпилює й два місяці вимочує у воді. Після цієї процедури деревина не тріскатиметься. З обох боків до полозів чоловік приєднує збиту прямокутну коробку. Коштують такі сани від 4 тис. грн. Залежно від забаганок замовників.

– Хтось просить розмалювати сани візерунками. Хтось різьблені боковини, а дехто й узагалі – шкіряні сидіння, – уточнює майстер.

Одні сани робить за два тижні, якщо працює по вісім годин щодня.
– Я не ризикую робити полози дерев’яними. Майструю з вуглецевої або нержавіючої сталі, – розповідає Василь Чарушин із селища міського типу Якимівка Запорізької області. – Вирізаю їх із цілого листа металу кількома метрами довше, ніж самі сани. Щоб вони не заривалися в сніг під час їзди, загинаю спереду. Хоча від чоловіків чув, що роб­лять зі звичайних металевих труб. Збираються гуртом, щоб їх правильно зігнути.

Каркас робить зі стійок металевих труб, які захищають сани від просідання. Приварює до них полози, а зверху дві поперечні перекладини. До передньої частини приварює пластини з металу, на які кріпить дишло. Прилаштовує його до передньої осі.

– Задня вісь робиться нерухомою, а передня обертається. Завдяки цьому сани й повертаються, – продовжує чоловік.
Кузов саней збиває з дерев’яних дощок. Хоча можна зварити й з листа металу. Готовий виріб має бути завширшки 1,5 м, завдовжки – 3 м. Заввишки приблизно 0,5 м.

– Щоб зменшити вагу саней, у тих місцях, де не буває сильного навантаження, кріплю листи фанери, – уточнює Василь Чарушин.
Готовий виріб фарбує або покриває двома шарами лаку. Без цього деревина під снігом почне швидко псуватися. Коня в сани запрягає, таким самим способом, як і у віз.

– Крім виготовлення саней, важливо ще правильно в них запрягти коня. Спочатку на нього надіваю вуздечка. Перед тим як вставити металевий трензель у рот коневі, грію його в долонях. Інакше на морозі може травмувати тварині рот. Тоді доведеться ще мати клопіт і змащувати його мазями. Щоб кінь не відмовлявся брати його в рот, поливаю медом або м’ятною олією, поки він не пристосується, – уточнює господар.

Далі на тіло коня надіває шлею з посторонками. Заводить коня до саней праворуч від дишла. Надягає на голову нашильник – ремінь від дишла. Пристібає віжки і сідає у кінні сани.

Узимку кінній збруї потрібний спеціальний догляд. Протирає двічі на місяць усі частини мильним розчином. Просушує без сонця та морозу, щоб не потріскалася. Тоді змащує упряж воском або топленим салом, додавши кілька крапель березового дьогтю.

Анатолій ПОЛІЩУК

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.