Причіп до велосипеда

Screenshot_1.jpg

– Жінка запримітила в сусіда велопричіп і не дає мені спокою. Хоче собі такий і край. Ним на город за село зручно возити обприскувача, а не носити на плечах. Та що там казати, навіть у магазин за продуктами брати. Уже руки не рвеш тими торбами, – розказує Ігор Лінійчук із селища міського типу Нижні Сірогози Херсонської області. – Не витримав такого тиску цілими днями і зробив цього возика. Вийшло навіть краще, ніж сподівався.

Узяв велосипедну трубу, а для кращої міцності радить водопровідну 3/4. Вирізав із краю труби поздовжній виріз, щоб у нього трохи входила вилка. Їх потрібно дві, від коліс із дитячих велосипедів 20 дюймів. Позагинав трубу для повторення контурів вилки. Приварив вилки до рами причепа.

– Рама матиме дві труби: центральну поздовжню та поперечну. Один із кінців поздовжньої труби кріпитиметься до велосипеда. Поперечна труба має загини з двох боків, до яких кріпляться вилки, – продовжує чоловік.

До осі в 15 мм прикрутив колеса з дитячого візочка в 20 дюймів. Чим менший їхній розмір, тим вони міцніші.

– Раму велосипедного причепа порізав на три частини і приварив зигзагом. Якби залишив рівною, то б билася об колесо й заважала їхати на велосипеді. Для підсилення труби по кутках згину приварив дві перемички, – розповідає господар.

У формі квадрата зварює чотири труби. Усередину них кріпить кілька тонших, щоб виглядали, як полиці в холодильнику. Приварює цю конструкцію до осі, на якій тримаються колеса. Фарбує причеп і кріпить дишло до сідла велосипеда. Вузол зчеплення робить із ролика, який купив у будівельному магазині. Саме коліщатко не потрібно. Решту конструкції кріпить на трубу під сідлом велосипеда. На кінці верхньої труби дишла робить отвір для «пальця». З’єднує дишло зі зчіпкою та фіксує «пальцем».
– У сусіда причеп трохи не такий. Зробив його з алюмінію для легкості. Але сам кузов обтулив дерев’яною вагонкою, – уточнює майстер.

У господарчому магазині купив алюмінієві кутики 40х40х2 мм, трубу квадратного перетину 40х40х2 мм. Збирає раму, яка має бути розміром 1000х800 мм. Для цього сталевими кутиками і алюмінієвими заклепками кріпить 4 основних профілі. Щоб не було потовщень, у місцях стиків горизонтальні полки профілю зрізує під кутом 45 градусів. Для кріплення коліс готує дропаути з 4 сталевих армованих кутиків. У них вкорочує в кожному один бік, а в іншому робить вухо. На основу рами кріпить додаткові поздовжні профілі, на які накладає внутрішні кутики колісних дропаутів. Між вушками дропаутів робить відстань 100 мм. Алюмінієву квадратну трубу, яка буде направляючою для дишла, кріпить заклепками до поперечних профілів. Їх можна приварити або в місцях перелому з’єднати за допомогою сталевих кутів і болтів. Із дерев’яної вагонки робить кузов причепа. Спочатку збирає основний щит, а після цього робить борти.

– Щоб не робити всіх тих вимірів і не обчислювати оптимальну висоту причепа, зробив борти висотою, яка дорівнює ширині двох смуг вагонки, – говорить Ігор Лінійчук.

З обрізків вагонки лаштує колісні крила. Тоді цей причеп приварює до дишла та осі з колесами.
– На цьому двоколісному причепі зручніше возити вантажі ніж на багажнику. Велосипед дорогою не «водить». Витримує вантаж 60-80 кілограмів. Найбільше радує, що вийшов дешевим. Купив ото кілька деталей для з’єднання в будівельному магазині. Решту взяв із залишків із гаража. За новий доведеться викласти не менше двох тисяч гривень, – підкреслює чоловік.

Анатолій ПОЛІЩУК

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.