Інжир на зиму накривають цукровими мішками

photo_20.jpg

– Уже шість років вирощую інжир і жодного разу не пожалкувала. Цього року кущі дали аж по три врожаї. Якщо тепло триматиметься хоч із тиждень, то й останній урожай повністю достигне, – говорить Ніна Токаренко із села Шпендівка Кагарлицького району Київської області. – Із куща виходило десять кілограмів плодів. До такого врожаю ми з чоловіком дійшли на власних помилках. Інформації було мало, експериментували самі. Перші кущі підмерзали, а навесні знову пускали корені. Поки ми не навчилися правильно його закутувати на зиму.

До зимівлі садівники готують інжир поступово. Спочатку по голій лозі, коли опале листя обробляють препаратами Хорус або Брунька. Він захищає від розвитку грибків, які кущі могли підхопити під час літніх злив. Через кілька днів пригинають бічні пагони до землі. Нічим не прикріплюють. Після кількох таких повторів, гілки там продовжують рости під нахилом 45 градусів.

– Кладу чотири гілляки на один бік і стільки ж на другий. Середину вирізую, щоб кущ був чашоподібним. Тоді ягода буде швидше достигати, бо матиме вдосталь сонця. У загущеному кущі ягоди не тільки не дозрівають, а ще й осипаються, – пояснює жінка. – Пробували на­дягати на кущ шину. Виходить важко, коли кущ уже великий. Тому кидаємо на землю обрізане гілля з дерев та виноградну лозу. До нього, наче на подушку, пригинаємо інжир. Якщо його вкладати на голу землю, то підмерзає.

Зверху кущі накриває мішками з цукру або агроволокном. Прикриває шифером. Під ним рослина гріється і водночас дихає. Коли починається весняна відлига, робить у накритті дірку й відкриває її на день. Так пагони адаптуються. Різко відкривати не радить, бо навіть -1 градус може згубити інжир.

– Інжир не має входити в зимівлю з пересушеною корою, бо швидко промерзатиме. Тому восени добряче наливаю під нього води. Зараз не раджу вже висаджувати інжир у землю. Якщо вдалося десь його купити, садіть у відро й ставте в погріб. У будинок краще не вносити, бо там продовжить рости. А рослині потрібен спокій, – уточнює садівниця.

Вирощує чорний сорт Кримський муасон і зелені – Брунсвік і Далматський.

– Сорт Кримський муасон схожий на чорні груші з червоними серединками. За формою рослина нагадує кущ заввишки 2,5-3 метри. Дає аж два врожаї на рік. Любить сонячні ділянки землі з хорошим поливом. Сорт Далматський, або Турецький білий, є одним із кращих ранніх. Є самоплідним і дає плоди грушеподібної форми близько 180 грамів. М’якоть у них червона, солодка та соковита. На повну силу рослина плодоносить після трьох років. Достигає в липні та серпні, – підсумовує Ніна Токаренко. – Схожим на нього є Брунсвік, але дозріває пізніше – на початку серпня. Плоди зелені з фіолетовими боками.

Карина ХОМЕНКО

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.