У Чернівецькій області зупиняється вимирання сіл

Чимало сільських населених пунктів Чернівеччини на своєму прикладі доводять, що можна жити заможно й у важкі для держави часи. Головне – не лінуватися. Для сіл Буковини землеробство чи тваринництво – другорядне ремесло. Там більше відкривають власні справи й промисли.

– От, наприклад, село Бояни славиться ковкою. Це прикраси для парків, ліхтарів, огорожі тощо. Багато сіл займаються суто деревом – альтанки, гойдалки, найрізноманітніші інші вироби. Є чимало селян, що працюють у напрямку лозоплетіння – це не лише кошики, паркани, а й меблі для ресторанів і осель людей. Є села, які роблять консервацію, – от вони виготовляють такі пропозиції, що в магазинах не купиш – огірки з журавлиною, наприклад, чи інші гурманські набори. Об’єднуються й працюють цілими селами, – розповідає Антоніна Топлигіна, представник Асоціації «Туристична Буковина».– У нас унікальне село – Волока. Це найбагатше село в Чернівецькій області. Там люди нині створили свою територіальну об’єднану громаду. Його не порівняти ні з чим. А починали просто з дрібниці. Одна жінка почала шити весільні сукні. А зараз абсолютно все село шиє весільні сукні, які закуповують Італія, Франція, Угорщина, Румунія, Прибалтика.

Багато сіл регіону живуть із садів. Спільно навіть будують овочесховища.

Згуртованість, пошук і відкриття власної справи пояснюють тим, що західна частина України лише після Другої світової війни стала радянською. Тому місцеві жителі мали іншу ментальність. Люди звикли працювати, насамперед, заради свого блага.

– Якщо порівняти, наприклад, із Миколаївською областю, то там більше закладено працювати від дзвінка до дзвінка. Відпрацював зміну – отримав зарплату. У людей навіть рідко з’являється думка робити щось іще. Так звикли, – продовжує Антоніна Топлигіна.

Щоправда, насправді на Буковині не все так чудово, як може видатися. Не зважаючи на активність чернівчан щодо власних справ, багато з них масово їдуть на заробітки в інші країни. Навіть із найбагатшого села Волок.

Наталія ОЧКАНЬ