Груша Микола Крюгер росте до півкілограма

photo_2018-09-17_15-49-05.jpg

– Грушу сорту Микола Крюгер не міг купити три роки. Як і знаходив, то продавці підсували не ті сорти. Поки не пішов прямо в розплідник. На початку жовтня збираю врожай і одночасно поруч саджу нові саджанці. О цій порі гарно приживаються і швидше починають плодоносити, – говорить Павло Горинчук із міста Заліщики Тернопільської області.

Дерево грушки сорту Микола Крюгер виростає 3,5-4 м. Плоди жовті з червоним рум’янцем на боках. М’якоть усередині біла масляниста. Не продовгуватої форми, а округліші. Плодоносити починає на 6-й рік після посадки, якщо на айвових підщепах – на 4-й рік.

– Коли купував, то порадили вибирати грушу на айвовій підщепі. Тоді вродить із одного дерева не 15-20 кілограмів, а близько 50. І плоди важитимуть 400-500 грамів. Цього ніколи не добитися жодним підживленням на звичайному саджанці, – продовжує чоловік.

Після придбання коріння саджанця замотує у вологу тканину й поліетиленову плівку. Це захистить від висихання коренів, і дерево краще приживеться. Для посадки вибирає щільні глинисті та суглинні ґрунти. Вони багаті мінералами та органікою, завдяки яким рослина швидко ростиме.

– Оскільки ці ґрунти щільні, то їх вапную раз на 3 роки. Це покращить повітропроникність. Тому восени по землі розкидає крейду і перекопує ділянку. На квадратний метр іде 300 грамів. Дощі підуть, і крейда сама поступово розтане, – уточнює господар.

Вибирає сонячну та добре провітрювану ділянку. Завдяки цьому вона буде добре просихати після танення снігів. Якщо в цьому місці близьке залягання ґрунтових вод, то грушку висаджують на піднесених місцях. Для цього спеціально роб­лять насип. Тоді викопує там яму глибиною 70 см і шириною 90 см. Вийнятий з ями ґрунт змішує з 500 г суперфосфату і 15 кг перегною. Ставить туди саджанець і розправляє коріння так, щоб вона зайняла весь об’єм ями. Присипає його землею і поливає 20 л води.

– Між деревами в пристовбурових колах груші навесні сію горох і квасолю. А восени прикопую під деревом їхнє бадилля. Для груші це найкраще природне підживлення азотом, – радить садівник.

Груша Микола Крюгер сама безплідна, тому в садку біля неї садить ще сорт Роксолана або Осінь Буковини, який буде запилювачем. Щоб дерево прижилося. У перший рік поливає рясно, а далі вже тільки в серпні під час формування і дозрівання плодів. Раз на тиждень по 30 л води під кожне дерево.

– Підживлюю тричі на рік. Ранньої весни в перші три роки розчином азоту. Від цього добре розвивається коренева система й бічні гілки. Розводжу його 20 грамів у 10 літрах води. На дерево потрібно 4-5 літрів розчину.

Через два тижні після цвітіння груші поливає по літру 0,5-відсоткового розчину сечовини. Для третього підживлення восени при перекопуванні міжряддя вношу по відру попелу під кожне дерево. Це допоможе наступного року сформувати міцну зав’язь, активний ріст дерева та підвищити посухостійкість дерева. Побілку стовбура робить у жовтні, щоб захистити від розтріскувань і сонячних опіків на корі. Для цього бере водоемульсійну або акрилову фарбу. Так як цей сорт груші морозостійкий, на зиму його не утеплює. Хіба що обмотує стовбур металевою сіткою, щоб не обгризали кору зайці та миші.

– Головна особливість сорту – схильність скелетних гілок до провисання, тому крона дерева виглядає обвислою. Тому її треба формувати самому регулярною обрізкою, – уточнює господар.

Карина ХОМЕНКО

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.