Вирощувати ківі вигідніше яблук

kivi.jpg

В’ячеслав Кантур із Черкащини 40 років пропрацював у будівництві. Отримав звання заслуженого будівельника України, а на пенсії зайнявся бізнесом на вирощуванні екзотичного ківі.

– Чому для бізнесу обрали саме ківі?

– Вивчав в інтернеті нові бізнес-проекти, які почали реалізовувати в Україні. Відбирав ті, де була новизна. Ті, хто йдуть першими, більше ризикують, але й заробляють найбільше. Так було і в будівельному бізнесі, де я одним із перших застосовував нові технології та енергозберігаючі матеріали. Друге – це інноваційність. Ідея по-справжньому мала бути цікавою, проривною і масштабною. По-третє, мала бути зрозумілою для мене. І останній важливий фактор – вона мала бути доступною за розміром капіталовкладень, бо мільйонів у мене не було. Захопила інформація, що на Закарпатті є біолог-аматор Генріх Стратон, який селекціонував екзотичну ягоду ківі. Вивів морозостійкий сорт, який плодоносить в Україні.

– З чого розпочинали?

– Подзвонив, приїхав і подивився, бо сумнівався, чи це не якась афера. Але назад додому їхав уже із саджанцями. Ківі дійсно росте на Закарпатті, переносить наші морози, рясно плодоносить і нічим не відрізняється від привозного.

Був у Генріха Стратона на маточній плантації і сам бачив десятки ліан і тисячі ягід на них. За планового врожаю в 35-40 тонн ківі з гектара і стійкому збуті це дуже прибутковий бізнес. Вигідніше ніж вирощувати яблука, персики чи суниці.

– Які були труднощі й що не відразу вдалося?

– Першу партію – 105 рослин авторського сорту «Карпат Стратона Валентайн» придбав навесні 2015 року. Частково розподілив між своїми знайомими і друзями по парі штук. Собі залишив усього одну контрольну рослину, а основну кількість – 92 саджанці, посадив у товариша в селі. У нього ділянка виходить до ставка. Це забезпечило полив, але на весну все вимерзло. Вижив тільки саджанець, який посадив удома. Помилкою було те, що я не вивчив, як рослині вестиметься на Черкащині. Наш клімат трохи холодніший ніж на Закарпатті й потрібний догляд я забезпечив тільки в себе вдома. Рослина встигла адаптуватися, вкоренитися й підготувалася до зими. На ділянці цього не відбулося. Ґрунт був не найкращий. Ківі любить закислені, легкі ґрунти, розбавлені піщаником. Там і личинок хруща, капустянки менше. Причини невдачі з’ясував з Генріхом Стратоном по скайпу. Він дав мені безкоштовно ще 50 рослин. За ними доглянув уже як слід, і вони всі прижилися й перезимували.

– Цього року ви вже посадили півгектара ківі.

– Так, підібрав ділянку біля Дніпра, із відповідними характеристиками ґрунту й можливістю недорогого поливу. Ківі потребує регулярного та значного поливу. Купив уже понад 500 саджанців і засадив півгектара землі. Це перший крок до створення промислової плантації ківі в Україні. Наступної весни планую ще посадити 3-4 гектари ківі. А як знайду з ким, то й ще більше. Доглядати буду сам. Нікому не довірю, бо вже знаю всі нюанси. Впевненості додало дерево, посаджене біля дому. У січні за один день у Черкасах випала двомісячна норма снігу. Із сосни, яка росте поряд з ківі, обламалася гілка вагою біля півтони і потрощила шпалеру, на якій була рослина і обламала 4 із 5 гілок ківі. Але весною за місяць ківі досягла розмірів попереднього року, а за два – удвічі більше. Живучість ківі просто безмірна, і це дає натхнення.

– Коли очікується перший промисловий урожай?

– Перші тонни ягоди ківі з моєї плантації мають бути в 2021-2022 роках. І це буде зовсім інше на смак ківі ніж те, що імпортують в Україну. Наше ківі неймовірно смачне й ароматне, бо достигає природно. Також наша ягода не обробляється ніякою хімією. Наша кліматична зона для рослини нова, а в таких випадках вона перші 20-30 років ще не має своїх природних шкідників. Місцеві шкідники ще на неї не реагують. Це дає можливість не використовувати ніякої хімії й отримувати екологічно чистий продукт. За такою продукцією в Європі черга буде й ціна відповідна. Будемо вирощувати ківі не тільки для власного споживання, а й експорту.

– Які ще бачите перспективи?

– Україна завозить і споживає за рік понад 10 тисяч тонн ківі, ринок є. А ще можна переробляти ківі на соки, джеми, наповнювачі до цукерок і морозива. Тож проблем із збутом узагалі не бачу. Також це екзотика й туристичний об’єкт. А куди місцева влада делегацію повезе, звісно, до мене. Із часом і державну програму з вирощуванні ківі, можливо, приймуть, як імпорто замінного продукту. Знову ж досвід фермерам треба буде передавати. Хоч першим бути завжди важче й ризикованіше, але повага й гроші, насамперед, будуть у тих, хто перший роздивився, ризикнув, вклав гроші й почав завойовувати ринок.

Ярослав СОЛОГУБ