Емма Бабчук колекціонує чорнобривці

Емма Бабчук із псом Ріккі

Заслужений журналіст України Емма Бабчук відома слухачам як автор і ведуча програм «Незалежність», «Фактор часу», «Суботні зустрічі» Національної радіокомпанії. Має дачу поблизу Києва. Там із чоловіком Володимиром виростили сад, мають квітник і город. Територія угіддя займає 6 соток землі. Її отримали в спадщину після смерті чоловікових братів.

– Це не перша наша дача. Раніше мали ділянку в селі Загальці Бородянського району Київської області на осушених болотах. Того місця не любила. Вірила, що в болотах водилася нечиста сила. Та й увесь час забирала програма «Незалежність», тому городиною займався мій Володя, – розповідає Емма Бабчук. – На тій землі гарно росла цвітна капуста, яблуні та потужна смородина.

На дачі не садить картоплі

Другу дачу отримали із запущеним садом. Розчистили його і посадили три молодих вишні, яблуню та грушу.

– Сорт яблуні забула. Дає врожай у перші тижні серпня. Яблука білі, приплюснуті по краях. Дуже смачні, ніби туди влити крапельки меду. Видно всередині прозорі точки. На подвір’ї є ще три молоді черешні, але вони щось повільно приживаються. Заважає в цьому стара черешня, якій більше 40 років. Останні три роки дає шалений урожай. Мабуть, чує свій кінець і хоче наостанок порадувати ягодами. Нариваємо відер чотири ягід. Вистачає і нам, і сусідам, – продовжує радіожурналістка.

За городом є ділянка в дві сотки. Вільна, без господаря, але по ній проходить високовольтна лінія. Там родина Бабчуків посадила кущі смородини, барбарису, виноград. Посіяли салат, зелену цибулю, часник, помідори та огірки.

– Торік огірки були всипані цвітом, але не дали жодного плоду. Тільки листки повиростали, як лопухи, – пригадує Емма Бабчук. – Я розпещена вінницькою землею, де я виросла. Там посади патичок і він виросте. Не треба особливих затрат і всяких добрив, а город усе одно родив. Тут не так. Картопля родить погано, тому її не саджу.

На дачу до радіожурналістки в теплу пору постійно приходить їжак. Для тварини жінка поставила окрему миску й поїть його молоком.

Мала жоржини розміром із тарілку

Емма Бабчук найбільше любить поратися з квітами. Обирає не екзотичні, а наші, українські.

– Такі, як мама колись сіяла під хатою. Настурція, айстри, майори, ромашки. Оті пальми та юки не для мене. Шалено люблю чорнобривці. Мене зрозуміє той, хто виріс у селі і мав власний двір. Маю і високі, і карликові, і повняки, які схожі на золоті кулі. Подобається, коли їх прополюю, поворушу і вони видають запах. Також розсадила великий кущ здичавілої півонії, який ріс на ділянці. Зробила рядок під хатою прямо до дороги. Не знала, яким кольором має бути. А як зацвіла – я оторопіла. То були мої улюблені білі, – каже радіоведуча.

Сусідка по дачі дала Еммі Бабчук бульби жоржини. Серед них одна була рідкісного сорту. Уже в перший рік на кущі зацвіло понад 40 квіток.

– Вони були світло-рожевого кольору, нагадували схід сонця, а розмір квіток – із тарілку. Дивитися на ту жоржину збігалися люди зі всього села, – хвалиться квітникарка. – А потім я випадково віддала ці бульби подрузі. Вона посадила їх у батьків у Сумській області. Там чорноземи, то кущ дав аж 101 квітку. Мала мені привезти кілька бульб, але кущ струхлявів. Я мало не плакала. Ніде такої не можу знайти.
У своїй столичній квартирі Емма Бабчук теж розводить квіти. Обставила підвіконня фіалками. Також має грошове дерево та герань.

На дозвіллі гуляє із собакою онуків

Чоловік Емми Бабчук якось із дачі привіз кота. Назвали його Пан Коцький. Він вибирав на тілі хворе місце і розминав його лапами. За це в родині кота називали лікарем.

– Було це, коли моя доця Оля була ще малою. Увесь час просила нас із чоловіком завести собаку. Ми не могли цього зробити через постійну зайнятість. То донька купила пса вже для своїх дітей, – розказує Емма Бабчук. – У них собака породи джек рассел. Білого кольору з бежевим шоломом і такими ж горохами по всьому тілу. Замовили цуценя з Ужгорода. Там удвічі дешевше, ніж у Києві. Віддали за нього три тисячі гривень.

Цуценя в коробці передавали потягом через провідника. Емма Бабчук пригадує, що він був розміром із долоню. Назвали Ріккі. Зараз йому вже чотири роки. Емма Бабчук гуляє з ним, коли приходить до онуків.

– Це настільки толкова собачка, що розуміє людську мову. Як тільки переступаю поріг, несе в зубах іграшку, щоб уже йшла з ним гратися. Має ласкаву та прилипливу натуру. Стає біля ніг і чекає, щоб його гладили, – уточнює Емма Бабчук.

Карина ХОМЕНКО

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.