Громада на Тернопільщині створила три кооперативи й забезпечила себе роботою

sunica.jpg

У селі Лосятин на Тернопільщині люди об’єдналися й створили три кооперативи. Вирощують садову суницю та малину в промислових масштабах, а із сухих малинових стебел роблять пелети для опалення будинків. А починали з молочного кооперативу. Мало хто в селі вірив в успіх справи, яку ініціювала голова сільради 9 років тому. Але зараз Лосятин приклад того, як громада, згуртувавшись, може відкрити власну справу й забезпечити роботою та гідною платнею не тільки себе, а й дати роботу приїжджим.

Люди із заробітків повернулись додому

– Зараз у нас гарячий сезон, усі працюють, – каже Надія Залевська, сільський голова Лосятина. – Навіть із сусідніх сіл на роботу в нас наймаються. Буває, що на суничній плантації сім’я за день може заробити 100 доларів.

Раніше селяни з Лосятина трудилися поодинці. Кожен як міг вирощував садову суницю, збирав і сам ніс урожай на автостанцію продавати. Продати вдавалося не всім і не завжди. Заготівельників, які б забирали в селі ягоди, теж не було. Тому чимало людей покидали свої ягоди і їхали працювали до Польщі. Завдяки створенню кооперативів люди повернулися додому.

– Ідея створити перший кооператив у мене виникла водночас із керівником Кременецького молокозаводу, – пригадує Надія Залевська, сільський голова Лосятини. Щоб якось це втілити, потрібні були гроші, і я почала шукати, хто б проінвестував наших людей. Найперше звертала увагу на різноманітні іноземні проекти. Найцікавіше те, що гроші знайти було легше, ніж переконати людей, що це робиться заради їхнього блага. Ніхто не вірив, що з нашого першого кооперативу «Лосятинське молочне джерело» щось вийде.

Після створення першого кооперативу селянам надавали безкоштовно породистих свиней і корів, але приплодом вони мали так само безкоштовно поділитися з односельцями. Таким чином у селі планували відновити тваринництво в приватному секторі.

– Спершу взяти худобу зголосилося багато охочих, але коли привезли свиноматки, прийшли одиниці, – каже голова сільради. – А як побачили, які вони породисті, довелося мало не в лотерею їх розігрувати. Поступово люди повірили, що ми рухаємося до кращого.

Село підтримали іноземні інвестори

– Коли створювали суничний кооператив «Ягідний край», до нас долучилися французька компанія «Данон», Агентство США з міжнародного розвитку (USAІD), фонд «Хайфер Інтернешнл», міжнародний благодійним фонд «Добробут громад». Село отримало майже 19 мільйонів гривень, – розказує Надія Залевська.

За ці гроші виробництво садової суниці поставили на конвеєр. Провели підготовку ґрунтів, полив. Для нього збудували накопичувальний басейн площею 0,4 га, а також відновили свердловини. Із техніки для кооперативу купили трактор, розкидач добрив, оприскувач, дискову борону, фрезу, грядоутворювач, сучасну систему крапельного зрошення, мотокоси та мотоблоки для прополювання та обробітку міжрядь, а також потужний електрогенератор.

– З боку сільради ми надали в оренду дві кімнати під офіс кооперативу, а районна рада оплатила його ремонт, – продовжує голова села. – Кооператив також орендує в сільської ради тік і будівлі на ньому.
Кооператив тісно співпрацює з грантодавцями, на кошти USAID, а згодом і ПРООН купили холодильне обладнання, яке дозволяє довше зберігати вирощену продукцію. Тому вирощують лише елітні сорти садової суниці із сертифікованих українських маточників. Це гарантує справжність сорту та безвірусність рослин. Саме ж вирощування відповідає останнім технологіям. Із крапельною системою зрошення та міжряддями, суцільно заповненими соломою. Завдяки цьому врожайність садової суниці зросла до 8-15 тонн із гектара.

– Ще 50 років тому лосятинські господарі вирощували зовсім інші сорти садової суниці, – згадує Надія Залевська. – Вони швидко псувалися під час транспортування і втрачали свій вигляд. А зараз зовсім інша справа: і смачні, і великі, і можуть зберігатися тривалий час.

Найбільшим покупцем лосятинської садової суниці є французька компанія «Данон». Вона використовує її для виготовлення йогуртів Activia, Живинка, «Простоквашино» в Україні. Також ця ягода продається на оптових ринках, а торік вона навіть з’явилася на полицях супермаркетів.

Із садових відходів роблять паливо

– Коли закінчується сезон садової суниці, починається малина, – продовжує сільський голова, – її збирають аж до перших заморозків. Раніше на малині можна було добре заробити, тепер, коли всі кинулися її вирощувати, ціна впала. Люди засаджують і по 1,5 гектара малини.

Відповідно згодом у селі з’явився ще один кооператив — з виготовлення брикетів із соломи та зрізаних стебел малини. Технологія вирощування малини, яка використовується в Лосятині, передбачає її зрубування щоосені. Раніше мешканці села просто спалювали величезні стоси малинових стебел, а тепер ними опалюють власні домівки. Завдяки фінансуванню з боку ПРООН та ЄС кооператив придбав і запустив у роботу брикетну лінію. Сюди селяни можуть привезти в’язки малини і звідси забирати свої брикети, оплативши лише собівартість роботи установки. Виходить суттєво дешевше, ніж газ.

Створення енергетичних кооперативів – поширена практика в розвинутих країнах. Зокрема, жителі німецького села Хербрам-Вальда опалюють свої домівки місцевою щепою. Їхній енергетичний кооператив щороку закуповує в місцевих лісгоспах майже 2 тис. тонн щепи і централізовано подає тепло до 40 будинків, у яких живуть 138 мешканців. Це дає змогу стати енергетично незалежними.
Надія Залевська мріє про новий проект. Цього разу зелений туризм. Лосятин має мальовничий сосновий ліс і 10 га ставів. До того ж це село всього за 4 км від Почаєва. Тому в Лосятині можуть зупинятися не лише поціновувачі зеленого туризму, а й прочани.

Мар’яна ОЛІЙНИК

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.