Нерідних батьків і дітей зближує спільна праця

dety.jpg

– Коли вперше прийшла в чоловікову хату, його дочка мене виставила. Кричала, що не хоче нової мами. Я навіть не встигла пояснити, що не хочу її заміняти, – розповідає Аліна Харчук із селища міського типу Доманівка Миколаївської області. – Звикали одна до одної три місяці, поки чоловік був у від’їзді. Він працює далекобійником. Побув з нами два тижні, потім попросив поважати одна одну й поїхав.

Юрій овдовів і залишився сам із донькою Мариною. Два роки не одружувався. Коли привів додому нову дружину Аліну, дочці було 13 років. До втрати матері та появи нової жінки в домі додавався ще й перехідний вік. Але Аліна знайшла з дівчинкою спільну мову завдяки тому, що часто з нею радилася. Не поводилася зверхньо, а цікавилася її думкою навіть у дрібницях. Марина відчула, що нова жінка батька не хоче відібрати його увагу та любов. Завели традицію по вихідних дивитися на підлозі фільм. По черзі вибирали, який саме. Поважали вибір один одного і не сперечалися. Перед цим, які б не були стомлені після роботи, усі разом готували смаколики на перегляд. Наприклад, пекли піцу чи крутили тонкі млинці з начинками. Спільна робота завжди зближує.

– Не потрібно дитину обранця змушувати себе любити. Немає нічого гіршого, ніж змушувати себе відчувати позитивні емоції, – розповідає Ольга Чигир, сімейний психолог і психотерапевт. – Достатньо просто піклуватися про родину, бути відповідальним дорослим і не претендувати на роль рідного батька чи матері. Навіть якщо вони померли, їхнє місце зайняте від народження. Замінити рідних не можна, тому не потрібно й конкурувати.

– Діти цінують увагу до себе. Краще менше, але якісно. Година відвертої розмови цінніша, ніж тиждень перебування просто поруч. Стосунки – річ, яку не можна виміряти лінійкою або зважити на вагах. Немає точних вимірів. Із ними потрібно поводитися інтуїтивно й випробувати на практиці, – радить психотерапевт.

Дитині важливі увага та розуміння. Стосунки треба будувати на засадах взаємної симпатії. У зонах взаємного перетину, наприклад дізнатися про інтереси дитини, почитати книги з психології.

– Наближуватися варто поступово й спостерігати за реакцією дитини на це наближення. Треба бути наполегливим, але не нав’язливим. Поважати особистий простір. Не можна змушувати себе полюбити дітей. Вони відразу відчувають фальш, – застерігає фахівець.

Якщо симпатія не виникає, це не означає, що так буде завжди. Буває, дитина боїться, що обранець матері чи батька забере в неї їхню любов, і будує уявну стіну.

– Рідні батько чи мати мають пояснити дитині, що поява в будинку нової людини не змінить стосунків батьки-діти. Важливо озвучити позицію: «Мій партнер – це мій вибір. Він може по-добатись чи не подобатися». Те ж саме станеться, коли дитина виросте і знайде собі пару. Це буде її вибір, який не позначиться на батьківській любові. Вони будуть завжди разом. Незайвим сказати, що діти йомуважливі і їх ніхто не замінить, але ця людина важлива як супутник по життю. І був би радий, якби всі знайшли спільнумову, – продовжує психолог.

Рідний батько чи мати не мають дуже втручатися в стосунки дітей і мачухи чи вітчима. Потрібно будувати сім’ю не в трикутнику, де третя сторона впливає на стосунки та контролює їх. Тоді все буде простіше.

– Не варто ставати другом дитині. Має бути субординація. Також не треба аж занадто старатися сподобатися дитині чоловіка чи дружини. Тоді виникає напруга, а не задоволення. Наприклад, у день зустрічі з дітьми обранця жінка цілий день метушиться на кухні, щоб здивувати своїми кулінарними здібностями чи аж занадто старається їх розважити. Людина тоді знесилюється і знайомство перетворюється на муку, – розповідає психотерапевт.

Також помилкою є бажання стати кращим за попереднього обранця чоловіка чи дружини. Не потрібно намовляти дитину щодо батька чи матері, які залишили сім’ю. Дитина все ж таки стане на їхній бік і підсвідомо вже не довірятиме вам. Для дитячої психіки шкідливо відчувати себе предметом торгів. Дитина ні в чому не винна. Треба розбиратися у собі. Не варто використовувати дитину як засіб передачі емоцій до партнерів із попередніх стосунків.

– Дарувати подарунки можна, але не замінювати ними спільно проведений час. Любов не можна купити. Подарунки – це добре, бо викликають позитивні емоції в дитини. Все ж вони мають бути водночас зі спілкуванням, – говорить Ольга Чигир.

Карина ХОМЕНКО