Ніна Токаренко сама склала альпійську гірку

32186670_1992061237774163_1984577831975256064_o.jpg

– Облаштувати біля хати альпійську гірку мене напоумив чоловік. Він у мене художник. Поки працював на проектах у багатих людей, надивився всіляких модних штучок для оформлення саду, – розповідає Ніна Токаренко із села Шпендівка Кагарлицького району Київської області. – Поклали спочатку один-два камені, які переросли в альпійську гірку діаметром майже 4 метри. Цвіте гірка від сходження снігу до випадання нового.

Під самим краєм гірки квітникарка посадила бересклет. Далі ростуть лаванда та підсніжники.

– Привезла їх із Закарпаття, коли відпочивала там у санаторії. Знайшла цибулини біля підніжжя гори. Їх повимивали річки, і вони вже лежали на сухому. Коли розквітли вдома, була вражена. Ніколи не бачила таких крупних суцвіть. Цього року зацвіли на початку січня. Сніг на них разів чотири випадав, а вони все радували око своєю красою, – продовжує господиня.

Далі посадила крокуси, нарциси, тюльпани та анемони. Посіяла також чебрець лимонний, розмарин, чорнобривці, флокси, заячі вушка, ялівець. На самому верху росте юка як зелена корона. На задньому плані посіяла багаторічну цибулю, яка викидає високе стебло та суцвіття у формі кулі.

– Альпійську гірку під силу зробити кожному, аби тільки вистачало місця, – розповідає Віталій Носач, столичний ландшафтний дизайнер. – Найкраще вибрати сонячне місце на височині або хоча б невелику нерівність на ділянці. Ідеально, щоб вона була з південного або східного боку. Там квіти найпишніше цвітуть.

По-науковому гірка називається альпінарієм. Спочатку малюють його план на папері, щоб визначити, де які рослини сіяти. Тоді на обраній ділянці знімають шар ґрунту завтовшки 30-40 см. Цей котлован на чверть глибини засипають щебенем або битою цеглою, яка не розпадається в землі. Таке дренування потрібне, щоб корінці дихали й вода не застоювалася. Викопану землю змішати з гравієм, піском, торфом і перегноєм. Кожен шар рясно полити й утрамбувати. Тоді підніжжя гірки викласти каменями для створення опори. При укладанні кількох рядів один на один пересипати їх землею. Так стінка міцніше тримається.

– Найчастіше стінки роблять із плаского вапняного плитняку. Завдяки його формі, камінці гарно лягають один на одного і не тиснуть. Його кількість можна визначити залежно від розмірів гірки. Перемножити її ширину, висоту та довжину. Так виходить висота стінки 40 сантиметрів, – розповідає фахівець.

Далі з каменів роблять сходи по всій ділянці. Вони захищають гірку від розмивання, аби вона тримала форму. Також додають рослинам прохолоду в спеку та захищають від вітру.

– Не можна брати піщаник і сланець. Це камені м’яких порід і добре пропускають вологу, тому швидко руйнуються. Доведеться гірку часто переробляти, – уточнює спеціаліст.

Щоб гірка виглядала природно, камені на ній розкладають у хаотичному порядку, а не за точними лініями. Закопують на 2/3 їхньої висоти, щоб міцно стояли. Насипають між ними ґрунт і висаджують квіти. Вибирають за розміром і терміном цвітіння.

– Вид альпійської гірки оцінюють здалеку, – радить Віталій Носач. – Щось посадили й відходьте глянути. Обов’язково сійте килимові рослини, які легко займають порожні місця. Також вони сплітаються коренем і захищають ґрунт від вимивання. Це такі, як маргаритки, звіробій, живучка, чебрець і деревій. Те ж саме роблять хвойні, але вони вже запускають коріння глибше.

На альпійській гірці добре приживаються й пасують кам’яні троянди, настурції, низькорослі чорнобривці. Позаду можна посадити мальви.

Карина ХОМЕНКО

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.