У травні свині подорожчали втричі

myrgorodska-pig.jpg

Наталія Семко із села Бережани Калинівського району на Вінниччині у себе на подвір’ї тримає порося з власного опоросу. Цьогоріч уперше спарувала свиноматку, щоб мати свій молодняк. Хоч це й клопітно, але вигідно, але цієї весни поросятка вперше за останні роки подорожчали майже втричі. На кінець квітня – початок травня, коли припадає пік продажу молодняку поросят, ціна сягнула рекордної позначки. На початку сезону пару свиней по 14 кг продавали за 5 тис. грн. Зараз ціна впала до 3,5 тис. грн за пару двомісячних поросят.

– Купувати невигідно, бо стає дорого. Цього року мали свою льоху, то з виводку ще 9 продали, – каже Наталія Семко. – Усім поросятам робили щеплення. У мене чоловік ветеринар-зоотехнік, тому хоч за роботу ветеринара не довелося платити. Тільки за вакцини.

Науковці радять вводити залізовмісні препарати для запобігання анемії, вітаміни від рахіту, антигельмінтні препарати, щеплення від класичної чуми. Щоправда, від африканської чуми щеплення немає.

– Від африканської чуми може захистити лише дотримання санітарних норм, – каже Василь Волощук, директор Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України. – Ліків проти цієї хвороби немає, і вона однаково вражає всі породи свиней.
До високої вартості на молодняк додається ще й ризик африканської чуми. Хвороба спалахує в різних регіонах, і люди зазнають втрат, адже худобу відразу вилучають і спалюють. Тому тим, хто ризикнув і купив маленькі поросятка, науковець радить зробити тваринам всі необхідні щеплення, регулярно знищувати комах, паразитів. Також боротися з гризунами, які часто оселяються біля свинарників і переносять збудників хвороб. Корми купувати на офіційних ринках і вимагати документи, що підтверджують його якість і безпечність.

Кінець квітня й початок травня – найкращий час для купівлі молодняку свиней. Цієї пори вже з’являється перша зелень і продають поросят лютневих опоросів. Такі міцніші ніж ті, що народжені теплої пори. У місяць поросята мають важити 7-10 кг і все їсти.

– Кормів майже не купуємо. Усе своє. Запарюємо дерть із кукурудзи, пшениці та ячменю. Додаємо варену картоплю та кропиву. Зверху поливаємо молоком. Маємо дві корови, зерно з паю, та й поросятка свої, а не куплені, то так можна ще тримати, – розмірковує Наталія Семко із села Бережани Калинівського району на Вінниччині.

У їжу потрібно додавати біодобавки, які поліпшують апетит. Краще починаючи з перших місяців життя. Незалежно від породи тварини.

– Сьогодні з вибором породи свиней немає жодної проблеми: від білих англійських, угорських мангалиць в овечому хутрі до чорних в’єтнамських карликових. Якщо ви хочете нагодувати м’ясом усю родину, то тут краще купувати ландрасів, але ця порода має й свої мінуси. Хоч ландрас дуже м’ясна, але ці свині вибагливіші до умов утримання, – пояснює Василь Волощук, директор Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України.
При зниженні температури поросята ландрас худнуть, а зиму взагалі переносять важко. Порода імпортна, а тому гірше пристосована до наших умов.

– Нашим інститутом виведено чотири вітчизняні породи. Червона білопояса, яка не поступається ландрасам і адаптувалася до українського клімату. Це одна з трьох порід свиней, які сьогодні найвигідніше вирощувати в домашніх умовах, – радить Василь Волощук. – А номером один у списку найвигідніших для вирощування свиней є миргородська. Це універсальна м’ясо-сальна порода. Вона була виведена в Україні в Полтавській області шляхом схрещування беркширської, великої білої, середньої білої, темворсної порід із місцевими коротковухими строкатими свинями.

Годувати миргородську свиню до забою треба близько восьми місяців. За цей час вона набирає 120 кілограмів. А якщо тримати рік, то всі 160-180 кг. У раціон харчування входять зерно, рослини та коренеплоди. У неї дуже хороші материнські якості, тому ця порода якнайкраще підходить і для розведення молодняку.

– Ще одна наша гордість – це червона білопояса порода свиней. Вона невибаглива в харчуванні, утримуванні й дуже стійка до морозів. Ці свині мають не лише гарний естетичний вигляд, а й високі відгодівельні та м’ясні якості, відрізняються великими стегнами. Тому вже за півроку досягає 110 кілограмів, – каже Василь Волощук. – Для вирощування в домашніх умовах просто ідеальний варіант. Але це не означає, що інші породи чимось гірші. Просто ця порода найвитриваліша.

Також гарної репутації набули свині великої білої породи. Щоправда, ця порода англійського походження, яка із часом адаптувалася до наших умов.

– У цій породі є два напрямки: м’ясна та м’ясо-сальна, тобто універсальна. Вона всеїдна, з гарними материнськими якостями. За один опорос свиноматка дає від 10 до 18 поросят. Швидко набирає вагу. Уже в п’ять місяців може важити 100 кілограмів, – розповідає Василь Волощук.

Ще одна вітчизняна порода, яку науковець радить купувати, – полтавська м’ясна. Її вивели, схрестивши велику білу, ландраса, миргородську, уессекс-седл­бекську та п’єтрена. Тварина вийшла високої продуктивності, з хорошим імунітетом, здатним протистояти багатьом захворюванням.

– Полтавська порода найневибагливіша серед усіх виведених нашим інститутом свиней. Не примхлива до їжі – може їсти найдешевший корм та їстівні відходи з нашого столу. М’ясо надзвичайно ніжне. За півроку свиня набирає 120 кілограмів, а це не межа. Вихід м’яса – 60-62 відсотки. Сало теж смачне, – переконує науковець.

Катерина НАГОРНА

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.