Сергій Калантай знайшов кота в газетному оголошенні

Сергій та Наталія Калантай

Актор театру та кіно Сергій Калантай зіграв у понад 120 картинах. Найбільш відомі – «Офіцерські дружини», «Лабіринти долі» та «Слуга народу». Актор має будинок під Києвом, у Бориспільському районі та 10 соток землі. Разом із дружиною Наталією вирощують овочі для себе. Застосовують крапельний полив.

– Це все прийшло з досвідом. Побачила, якщо полити город у спеку холодною водою зверху, рослини починають хворіти. А з крапельним поливом і на руки легше, і води менше йде, – розповідає Наталія Калантай, актриса театру ім. Франка та кіно. Глядачі її знають за фільмом «Повернення Мухтара».

Минулої осені зіркове подружжя викорчувало старий сад із самосійних дичок вишень. Вони заплели все так, що господарям довелося викликати екскаватор. Залишили тільки сім груш, які гарно вродили. Досадили горіх, а навесні ще планують яблуні, персики, вишні та сливи.

– Дружина вздовж паркану з боку двору восени посадила на пробу молоденькі туї. Вони лише по 15 см від землі, але я вірю, що виростуть. У нас там сітка, і ряд туй дуже гарно виглядатиме, – мріє Сергій Калантай. – Від дороги висадили спіреї. Купили в розпліднику 200 кущів. У травні зацвітуть білими квітами, які спадають каскадом. У народі цю рослину називають нареченою.

Наталія Калантай також планує висадити навесні квітник із трояндами та гортензіями.
– Любов до озеленення мені передалася від мами. Вона в мене працювала в ботанічному саду, – розповідає господиня.

У київській квартирі родини Калантай росте цибуля на підвіконні й багато вазонів. Мають фіалки, орхідеї, кротон, тещин язик, фікус, юку.

– З юкою в нас пов’язана особлива історія, – пригадує Сергій Калантай. – Привіз дружині цей вазон із Мюнхена, навіть попри заборону на перевезення рослин через кордон. А потім виявилося, що цю рослину можна купити навіть в «Епіцентрі», а не везти з Німеччини.

– Я дуже люблю тварин, а коли дізнався, що моя дружина Наталя також, покохав її ще більше, – жартує актор. – Найбільше подобалися коні й собаки. Так із дитинства повелося.

Мав вівчарку. Навіть в армії на Байкалі займався їхнім дресируванням.

– Командир наш сказав, що собаки дурні. Вміють тільки гавкати, пора б їх постріляти. Я прочитав літературу й почав їх дресирувати. За півроку з них вийшли помічники, справжні охоронці. Тут важливий не так хист, скільки зацікавлення, любов до тварин, – ділиться Сергій Калантай.

Коли жили в Німеччині, то мали собаку породи джек-расел-тер’єр на кличку Бініні. Так назвали, бо він мав багатий родовід, і за правилами треба було, щоб перші дві літери імені були від батька та матері. Назвали на честь італійського актора Роберто Бініні. У сім’ї він був просто Бенею.

Купили його, коли син вступив до гімназії. Я йому пообіцяв. Їздили за цуценям аж на кордон із Францією.

Дід Сергія Калантая по батьковій лінії був тісно пов’язаний із кіньми, умів із ними поводитися.

– Батьки розповідали, що коли мене хрестили, то привезли до діда на Харківщину в містечко Люботин. Дід сидів на коні й узяв мене в матері з рук. Посадив до себе в сідло і поскакав до церкви. Мені тоді було трохи більше року, – розповідає Сергій Калантай.

Стверджує, що після того ніколи не боявся коней. Перший досвід спілкування з тваринами тепер допомагає під час зйомок фільмів.

– Грав німця і щоб якось змінити кліше його образу, узяв собаку в поліцейських, які охороняли знімальний майданчик. Вибрав вівчарку жіночої статі. Вони більш спокійніші й слухняніші. Дав понюхати свої руки, сів навпроти неї і поговорив. Після цього ми вже вдвох грали цю роль, – розказує актор.

Два роки тому Сергій Калантай подарував дружині на день народження руде кошеня. Про нього дізнався з газетного оголошення.

– У нас завжди на столі лежить преса. І зі скриньки забираємо, і десь дають. Побачив у газеті оголошення, що віддадуть кошеня даром у хороші руки. Вирішив забрати й подарувати дружині на день народження. Міг би й на виставці купити якогось породистого кота, але дружина весь час піклується про безпритульних тварин. Допомагає знайти загублених. Тому подумав, що їй буде приємніше, коли ми візьмемо просте кошеня й оточимо його турботою, – пояснює Сергій Калантай.

За котом їздив до села Крюківщина, за понад 20 кілометрів від Києва.

– Господарі винесли мені кошеня в кошику. Було дуже маленьке. Коли привіз додому й подарував, то дружина ніяк не могла натішитися цією кицюнею. Оскільки в нас театральна сім’я, назвали її Джульєттою. Простіше говоримо Джуля, – продовжує актор. – Зараз це вже велика кішка.

Котів Сергій Калантай полюбив, коли почав жити з Наталією. Тепер їх називає царями царів, бо вони мають звичку завжди робити те, що їм заманеться.

Карина ХОМЕНКО

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.