Персики на півночі України? Чом би й ні!

З улюбленим сортом Ветеран

Уже десять років родина Миколи та Надії Гламозди з Чернігова ласує соковитими плодами, вирощеними власноруч Солодкі плоди достигають на малій батьківщині чоловіка в с. Голубичі Ріпкінського району, що на Чернігівщині. Тільки-но уявіть собі: копаєте ви картоплю, а ось вам на обід до десерту щойно з гілки така смакота!

– Персик сорту Ветеран – пізній, тож збираємо врожай якраз у серпні, – каже Надія Миколаївна. – Саме приїздять до нас у село дочка й син із сім’ями. Щоправда, усьому тому передує чимало садівничих клопотів і процедур.

Так, на зиму господарі обов’язково утеплюють кожне персикове дерево. Наприкінці осені чоловік обережно шпагатом, так, щоб не зламати гілочки, збирає докупи всю крону й зв’язує. А потім кожне деревце аж до самого верху обставляє кукурудзою, соняшником, іншим підручним матеріалом і закутує сіном. Та найстрашніша біда для персиків – весняні заморозки. Коли дерево вже почало цвісти, а тут раз – і мороз. Від такого не застраховані жодні дерева в саду, а теплолюбний персик тим паче. То ж лишається покладатися тільки на те, що біда обійде стороною. А ще, висаджуючи саджанці, вибирати для них найбільш затишне місце.

– Цьогоріч, мабуть, пам’ятаєте, як 10 травня на Чернігівщині випав сніг. Чоловік саме був у селі. Каже, що на відміну від міста, де зима полякала й безслідно зникла, у Голубичах сніг розтанув тільки наступного дня і то по обіді. Зранку навіть рипів під ногами, – переказує чоловікові враження Надія Миколаївна і жаліється, що дуже вже багато персикового цвіту після того лежало просто на землі.

Але хай там як, а подружжя не втрачає надії й зібрати урожай. Адже минулої осені вони поповнили сад ще сімома молодими саджанцями. Навесні цвіли всі. До початку цвітіння господарі обробили кожне деревце препаратом хорус, потім знову повторили ту саму процедуру після цвітіння.

– Обробляти треба обов’язково, інакше кучерявість персика покрутить листя, знесилить дерево, – підключається до розмови «головний агроном» Микола Ананійович. – Для персиків украй важливо не допустити розповсюдження хвороб: як тільки побачив якусь гілочку пошкоджену – краще її відразу позбутися.

Під городину Гламозди відвели п’ять соток. Решта – кущі й дерева. Є абрикоси, вишні, черешні, сливи, груші й яблуні – по кілька сортів. А ще шовковиця, горіхи і виноград. Доповнюють сад кущі смородини, порічок, йошти, малини, а біля самої землі – садова суниця. Отакий собі вітамінний рай! І все, що в ньому родить, приносить не тільки гастрономічну користь, а й справжнє задоволення. Щодо результату, то врожаю вистачає і на родину, і на продаж. А це, як не крути, велика підмога у фінансовому плані.

Катерина ПРИСТУПА

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.