Як правильно лікуватися травами

Знає толк у травах!

Поради від чернігівського травника Миколи Томилка

Із 100 хворих, які звертаються до Миколи Миколайовича по пораду, 90 – онкохворі. Багато хто з них, начитавшись псевдонаукової літератури, повністю відмовився від операції, хіміотерапії та променевої терапії, прийнявши рішення лікуватися виключно травами. Фітотерапевту доводиться їх переконувати в тому, що трави не всесильні. Спочатку треба пройти лікування в онкологічній клініці, а потім уже «добивати» ракові клітини, що залишилися, за допомогою трав.

– Трави підвищують ефект від медикаментозного лікування і зменшують побічні дії препаратів, – пояснює травник Томилко.

Кожному пацієнту – індивідуальний збір

За словами Миколи Миколайовича, підібрати трав’яний збір – усе одно, що портрет намалювати. Збори для всіх, які продаються в аптеці – це лише силует. Вони розраховані більше на умовно хвору людину, ніж хвору. До того ж поки одні трави лікують, інші можуть скалічити. Приміром, у людини виразка, а він вживає сечогінні трави. Що матиме внаслідок? Виразка може відкритися. Такому хворому треба підібрати ще й шлунковий збір, щоб і пісок вигнати, і не завдати шкоди.

– Я підбираю збір з урахуванням скарг пацієнта, його анамнезу, супутніх захворювань, емоційного стану, соціально-побутових умов, – говорить фахівець. – Обов’язково прошу показати результати діагностичних обстежень: висновки УЗД, МРТ, КТ, результати аналізів.

У тандемі з медиком

Травник складає перелік лікарських рослин, які потрібно пропити на додаток до хіміо- або променевої терапії. Із ним хворий іде до свого онколога. Той дивиться, викреслює рослини, які йому здаються неприйнятними, а потім пацієнт приймає трави під контролем обох лікарів.

Підбір зборів

Під час хіміотерапії, наприклад, у зборі не повинно бути отруйних токсичних і різко виражених сечогінних трав, а при променевій терапії, навпаки, треба додати трави з різко вираженим сечогінним ефектом, щоб швидше вивести з організму продукти розпаду. І тут роль трав допоміжна. Коли ж курс медикаментозного лікування завершений, основну роботу роблять трави – сильнодіючі, отруйні, бо вони мають працювати як хіміотерапія, але менш потужна. Людина цього майже не відчуває. Підбір доз проходить під контролем загального аналізу крові. Тут головний показник – лейкоцити. Якщо лейкоцити низькі – доза отруйних трав (болиголову, чистотілу, барвінку) зменшуються або повністю прибирається. Якщо лейкоцити на верхній межі, то дається максимальна доза. Два тижні пацієнт приймає збір, потім робиться аналіз і доза корегується. Курс розрахований на три місяці, далі два тижні перерви, корегування і знову курс.

Аптечний збір: вживати чи ні?

Іноді Миколу Миколайовича питають, що робити, якщо немає можливості проконсультуватися в професійного травника і підібрати індивідуальний збір. Пити чи ні аптечний збір? Відповідь: пити. Бо на 60-70% він дасть позитивний ефект. Це краще, ніж нічого. Але при цьому траволікування треба обов’язково проводити під контролем лікаря.

Приклад універсального збору, який вживають при онкозахворюваннях у період ремісії: 

Безсмертник (0,5 частини), вероніка колосиста або лікарська (одна частина), кора верби (одна частина), буркун лікарський (0,5 частини), нетреба звичайна (одна частина), звіробій (0,5 частини), іван-чай (одна частина), календула (0,5 частини), кропива (одна частина), мати-й-мачуха листя (одна частина), омела біла – паразит, що росте на березі (одна частина), подорожник великий (одна частина), полин звичайний (одна частина), реп’ях звичайний (одна частина), татарник звичайний (одна частина), чистотіл великий (0,5 частина), корінь родовика лікарського (1 ст. л. без верху на порцію трав).

Трави порізати, перемішати в потрібній пропорції. З отриманої суміші взяти 3 ст. л. (із верхом), додати 1 ст. л. кореня родовика лікарського (без верху) і все це залити 600 мл холодної води. Настоювати 4 години, потім каструлю щільно закрити кришкою (щоб не було виходу пари) і поставити на маленький вогонь і томити. Як піде запах, потримати ще 7 хвилин. Так моя наставниця Марія Іванівна лікувала мене, так її вчила її наставниця черниця Клавдія. Кришку не відкривати, бо з парою піде цілюща сила трав. Траву не проціджуємо, вона має стояти з відваром. Проціджуємо лише необхідну порцію.

Перші два дні потрібно пити по 50 мл, тричі на день за 30 хв. до прийому їжі або через годину після їди. Наступні дні пити по 100 мл тричі на день. Після того, як перша порція закінчиться, туди заливається 500 мл води й кип’ятиться. При медикаментозному лікуванні онкохворим треба пити інший збір, без отруйних трав. Склад залежно від патології: при хворобі легенів – один рецепт, нирок – інший, шлунка – третій, печінки – четвертий тощо.

Заготовлюємо траву в домашніх умовах

Як заготовити траву в домашніх умовах? Ідеальний варіант – сушіння на мотузяних стелажах або сітці, на яку натягнута тканина. У міських умовах можна розкласти на шафах, у сільських – на горищі. Сушити треба так, щоб не падало пряме сонячне проміння. У букетах трави сушити не рекомендується, бо вони запарюються. Чим тонше шар, тим трава швидше висохне. Корені й кору можна сушити на сонці, а досушувати вже в теплому місці (в ідеалі – на печі). Сушити слід до такого стану, щоб корені легко ламалися, а квіти розтиралися в порошок.

– Потім щільно набийте траву в чисту висушену скляну банку і закрийте кришкою для закрутки, але витягши гумку, – радить Микола Томилко. – Банки не повинні стояти під прямими сонячними променями. Треба, щоб трава не брала на себе вологу і при цьому дихала. Щоб у банках не розвинулися шкідники, обов’язково покладіть обчищений зубчик часнику. Висохне – покладіть інший. Таким чином, усі яйця, які відклали комахи, загинуть, а якість трави не погіршиться.

Термін зберігання трав

Кропива – три роки, календула і липа – один, корінь живокосту – два, корінь родовика лікарського – три, корінь калгану – п’ять-шість років. Час заготівлі. Якщо трава не достигла – сил у неї мало, перезріла – з’явилися непотрібні речовини. Наприклад, череду краще збирати, коли вона ще не розцвіла, тоді в ній найбільше корисних речовин. Корені збирають тільки напровесні й пізно восени, оскільки в інший час вони виконують роль насоса: усю силу перекачують у стебло, квітки, сім’я. Навесні коріння можна брати до того, як з’явиться стебло, а восени – якомога ближче до морозів. Виключення – корінь лепехи, його збирають у будь-який час. А ще Микола Томилко зауважує, що краще вживати ті трави, які ростуть у місцевості, де живе людина, тоді вони більше допоможуть у лікуванні. Під час цвітіння заготовлюють листя ожини, суничника, звіробою, іван-чаю, кропиви, липи та мати-й-мачухи, листя й квіти гречки, подорожник великий, реп’ях, полин звичайний, татарник, деревій, чистотіл, чебрець. Усім сільським жителям і дачникам Микола Томилко настійно радить мати на городі календулу, огірочник, мелісу, м’яту, котячу м’яту. Вони не вимагають особливого догляду, а входять майже в усі трав’яні збори.

Природа й організм порозумілися

Історія фітотерапевта Миколи Томилка схожа на казку з добрим кінцем. Перспективний спортсмен-парашутист, молодий офіцер, педагог, у 30 років він захворів на гострий мієлобластний лейкоз. Фатальними стали тренування, що проходили наприкінці квітня – початку травня 1986 року на аеродромі під Чемером, що на Чернігівщині. Тоді спортсмен, прокатавшись на радіоактивній хмарі, отримав величезну дозу радіації. Та й служба на головному військовому хімічному полігоні в місті Вольськ Саратовської області здоров’я не додавала. Імовірно, сукупність цих несприятливих чинників і запустила смертельну хворобу. Лікування в Головному клінічному військовому госпіталі ім. М.Н. Бурденка не дало бажаного результату. Після кількох курсів хіміотерапії лікарі пророкували молодій людині не більше року життя, тобто скільки організм зможе витримувати хіміотерапії.

Лікування Микола продовжив на батьківщині. Гематологу вдалося досягнути стану ремісії. Та коли він сказав, що потрібний ще один сеанс хіміотерапії, Микола зрозумів, що його він не витримає. І, скоріше, від відчаю, ніж свідомо, вирішив скористатися порадами нетрадиційної медицини. Звернувся до народної цілительки Марії Никонової, яка своїми особливими цілющими трав’яними зборами й подарувала йому друге життя. Фітотерапія, моржування, регулярне заняття фізкультурою зміцнили організм. Хвороба відступила. Це підтвердили аналізи, проведені в інституті онкології. Було це 25 років тому. Повіривши в чудодійну силу трав, Микола Томилко став старанним учнем своєї наставниці й саме йому, а не власним дітям і внукам, Марія Іванівна передала секрети траволікування. Щоб краще розбиратися в особливостях людського організму і повніше розкрити потенціал трав, чоловік отримав медичну освіту і пройшов курс навчання в інституті народної медицини. Зараз в його арсеналі понад 150 трав.

 

Олена БЕРЕЗКІНА

03.07.2017

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.