Бринза з рікотою

Громада не сидить на місці

Молочарський СОК «Жовтневе» на Запоріжжі перейшов від заготівлі до переробки

Нинішні новини на радіо чи телебаченні найчастіше невтішні. Десь наказав довго жити завод, десь фермерське господарство «віджали», а неподалік на все село – одна старенька жителька... І серед цього всього безрадісного, як ковток свіжого повітря, повідомлення: у селі Покровське Токмацького району сільськогосподарський обслуговуючий кооператив «Жовтневе» спорудив міні-цех із переробки молока.

Перші сходинки 2008 року тут був створений СОК «Жовтневе» (таку назву тоді мало село). Із того моменту селяни стали продавати молоко з присадибних господарств не залітним збирачам за безцінь, а французько-українській корпорації «Данон», що на Херсоні. Керівником обрали Руслан Горенко, людину ініціативну, непосидючу. Було видно неозброєним оком, що для нього день відкриття цеху – неабияке свято. Та він і не приховував радості.

– Коли створювали сільськогосподарський обслуговуючий кооператив, планували на перспективу – переробляти молоко в себе, – розповів він. – Нам пощастило, що Покровська сільрада і її голова Наталія Антипенко завжди йшли назустріч. Спочатку виділили кооперативу приміщення для збору й охолодження молока, а потім і для розміщення обладнання самого цеху.

Щонайменше 200 робочих місць

СОК «Жовтневе» налічує 184 особи з 23 сіл. І ледь не щодня до нього вступають нові власники корів. Здебільшого це жителі Токмацького району, але є також із Пологівського та Михайлівського. Серед членів кооперативу й вісім сімейних ферм, у кожній з яких утримується від 7 до 20 корів. Допомогла «Жовтневому» співпраця з ЄС ПРООН. 72 тисячі гривень (10%) зібрали для будівництва переробного цеху члени кооперативу, таку ж суму виділили з бюджетів району та області, а 80 відсотків усієї вартості (576 тисяч гривень) склали гроші Євросоюзу. Підготували селяни приміщення, закупили та встановили обладнання, запустили процес... І їм це удалося! Пробні партії бринзи, рікоти (м’якого італійського сиру) і моцарелли мали успіх. Матимуть незабаром і тверді сири. Також випускатимуть кисломолочний сир, сметану, масло. Щоправда, зіткнулися з проблемою: у сільському водогоні немає потрібного тиску води. Тому хочуть пробити свердловину, закупити насос. За зміну цех може переробити 600 л молока, у дві зміни – удвічі більше. Якщо щодня працюватимуть, то за місяць отримають 600 кг бринзи й 500 кг рікоти. Додали тепер і три робочі місця. Роботу сироварів, перевчившись, отримали Тетяна Буряк і Ольга Єфименко, які раніше працювали на пошті. Через мізерну зарплату вони хотіли вже їхати на заробітки до Польщі. Але пан Руслан переконав їх не квапитися.

Сироварам у допомогу – Ігор Мілехін, який займається пресуванням сиру та опалюванням приміщень узимку. Найгостріша проблема виробника – збут – перед кооперативом не стоїть. На бринзу вже попит шалений. І знаєте чому? Зазвичай її роблять із відвійок (після сепарації), а тут – із незбираного молока, тобто несепарованого, жирненького. Найперше цією продукцією забезпечуються члени кооперативу.

Стабільність – за якість

Щодня «Жовтневе» збирає по 8 тонн молока. Для виробництва сиру цього забагато. Тому молоко в кооперативу закуповує й комбінат «Запоріжсталь» – по 5,30 гривень. Власникам корів кооператив виплачує по 4,20, 4,40 і 4,60 гривні за літр. Перша ціна – людям, які просто виносять неохолоджений продукт до молоковоза, друга – тим, хто має міні-охолоджувачі, а третя – сімейним фермам. Зазначу, що заїжджі збиральники молока з молокозаводів платять селянам не більше по 3-3,50 гривні.

– Доводилося звикати до нових вимог щодо якості молока, – каже член кооперативу Ірина Царьова. – Адже на молоковози від заводів здавали і нефільтроване молоко, і розбавлене водою. У кооперативі це не допустиме. А те, що ціна стабільна, спонукає, приміром, мене збільшити своє поголів’я. Зараз маю 20 корів, а подумую, що можна й до півсотні довести. Кооператив неприбутковий. Різниця в ціні йде на зарплату 12 працівникам і на обладнання, техніку тощо.

Мріють члени кооперативу придбати ще один молоковоз. Зараз їх три: дві невеликі «Газелі» викупили в «Данона», а третій («Тата») переданий облдержадміністрацією в користування за угодою безпроцентної позики. Статус «неприбутковий» дав кооперативу можливість брати участь у різноманітних українських і міжнародних проектах, адже більшість грантів надаються тільки таким.

«Добродії» й добродії

Та не все безхмарно. Торік молокоприймальний пункт у Покровському згорів. Зайнялося там, де немає навіть електропроводки. Тобто замикання не було. Як результат, довелося перекривати майже 300 кв. метрів покрівлі, лагодити стіни. Добре, що знайшлися ті, хто підставив дружнє плече. Об’єднання кооперативів надало безвідсотковий кредит. Свої гроші вклали і члени СОК «Жовтневе». Чергову палку в колеса кооператив ледь не отримав від «Обленерго». Цех вимагав збільшення електропотужностей, і про це склали заявку. Енергетики не заперечували, але запланували роботи аж на грудень нинішнього року! За такої «оперативності» цех мав не працювати ще півроку.

Вихід знайшли самі члени кооперативу – за допомогою канадців, які дали безпроцентний кредит, придбали невеликий генератор на 66 кВт. Узимку, коли стихія знеструмила десятки сіл, молокоприймальний пункт працював безперебійно. У подальших планах членів «Жовтневого» – спорудити ще й м’ясопереробний цех і допомогти асоціації жінок-фермерів, котрі вирощують та заготовляють ягідні культури.

Пилип ЮРИК

26.06.2017

 

Зображення: 

Коментарі

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Рядки та параграфи відокремлюються автоматично.

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на це запитання, щоб ми знали що ви людина, а не робот.